Сто пригод Барвінка та Ромашки - Чалий Богдан
Тут можно читать бесплатно Сто пригод Барвінка та Ромашки - Чалий Богдан. Жанр: Детские стихи. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mir-knigi.info (Mir knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.

У кутку стогнав Барвінок...
Ліпше смертний поєдинок.
Ніж сидіть на мотузку!
X
Лис розсівся на канапі.
Перстеньки на кожній лапі,
Вже й забувся про пором.
Про найбільшу в світі драму
Строчить фототелеграму
Вічним гусячим пером.
«О могутній Мухоморе,
Хто земний тебе поборе?
Низько б’ю тобі чолом!
Знай, Барвінок — у полоні.
Рве мотузку на ослоні.
Здавсь без бою, за столом!
Хто хитріший? На Барвінка,
Що забрьохався, мов свинка.
Поглядаю звисока!
Хочеш виміняти бранця?
Шли ягницю чи баранця
Й на додачу — гусака.
А з Ромашкою — промашка.
Утекла від нас Ромашка.
Не дівча — козак Мамай.
Ну до чого ж б’ється кріпко!
Пурхонула, мов куріпка.
Біля Кончі переймай!»
Тут і хлопчик звів очиці.
У ротку, як від гірчиці.
Спрага — випив би ріку!
Чи насправді, чи від зілля
Ніби знизу, з підземілля
Донеслось: — Ку-ку-рі-ку!
Чарівний забутий голос...
Щось у серці розкололось...
Пригадались ліс і луг.
Знову Лис наповнив чарку:
— Це... в моєму зоопарку
Голос пробує твій друг!
Ти ж юннат, поглянь, будь ласка!
Не дурій, бо схопиш паска!—
І потяг Барвінка в льох.
Спалахнуло світло тьмяне.—
Як здоров’я, громадяни?
Всі живі? Ніхто не здох?
По кутках — залізні клітки.
Придививсь Барвінок — звідки?!
Поряд з Півнем — їжачок.
Поряд з Білкою — Куріпка.
І в акваріумі Рибка.
Далі — Зайчик-Сірячок.
Півень зойкнув:— Ку-ку...рі-ку!
Порятуй мене, каліку!
— І мене! Мене! Мене!—
Серце птаха і звіряти
Ніби вирвалось за грати.
Щось принизливе, страшне!
Лисовин розреготався:
— Рятівник ваш — сам попався!
Залишився без чобіт!
Вас ніхто не порятує,
З вас дружина приготує
І сніданок, і обід!
Мовив хлопчик:— Лисовине!
Весь твій рід ганебно згине.
Як проллєш невинну кров!—
Хмикнув Лис, повів бровою:
— Був би, хлопче, з головою—
Лис тебе б не поборов!
Спалахнув, як трут. Барвінок,
Вдарив ніжкою в простінок:
— Ще побачим, хто глупак!
На твоїй, хитрюго, шкурі
Навіть зайчики і кури
Танцюватимуть гопак!
Витяг Лис ножаку з піхов,
А вгорі мов танк проїхав,
Заревло, як землетрус.
На гладкого Лисовина
Попливла землі лавина.
Обваливсь пудовий брус.
Так з ножем і ноги витяг
Той, хто жер батьків при дітях
І звіряток при батьках.
Кривдив птаство, рибок, звірів.
Бо в саму лиш підлість вірив.
Чим і славився в віках.
Дим і порох.
Осьде східці...
Швидше вибратися звідси!
Стогнуть брили кам’яні.
Розшукав Барвінок шпарку.
Довго ліз, побачив хмарку
І Ромашку на коні.
— Ой, Барвіночку Хрещатий!
Чи карати, чи прощати?
Дам напитися йому!—
Звівши писка, наче дрюка.
Хекав стомлено Захрюка
Весь у куряві й диму.
Рохнув: — Ну, білоголова,
Я дотримав свого слова!
Лисів знищено барліг!
А тебе, чудне створіння,
І за пиво й за куріння
Відлупив би, коли б міг!
— Не сварись! — гукнув Барвінок.—
Там ще декілька тваринок
Під землею, у льоху!
Порятуй — напишуть казку,
Як давав Захрюка тряску,
Розламав тюрму лиху.
Вмить кабан пробив просвіток —
Розчинились двері кліток.
— Будьте вільні назавжди! —
Пурх — за Півником Куріпка,
Не рвонула тільки Рибка,
Бо не може без води.
Бранці крикнули: — Спа-си-бі! —
Повернули волю й Рибі,
Дружно кинули в ставок.
Загорланив бравий Півень:
— Отепер високий рівень!
Мчу на ферму, до дівок!
Посвітлішав і Захрюка:
— Заслужив ти, хлопче, бука
Та завбільшки з цю сосну!
Як збагнув свою помилку,—
Закидай печаль на гілку
Та прискорюй нам весну!
XI
Зайнялась зоря тривожна.
— Більш баритися не можна,—


Зашумів у Кончі Дуб.
Журавлі курличуть журно:
— Не сурмить весняна сурма,
Де ж Барвінок-миролюб?
Неспокійно в кожній нірці,
У долині і на гірці.
Даль набрякла від тепла.
Але де сховать гніздечко?
І далеко й недалечко
Мало справжнього зела.
Брость наповнена, відмінна.
Ладна вибухнуть, як міна.
За наказом сурмача.
Лиш одвічні темні сили
В Мухоморії засіли,
Теж не граються в квача!
Коник Дзвоник жваво скаче.
— Наближаємось неначе!
Вже Чапаївка ось-ось! —
Кінь ще більш посилив скачку.
Друзі вірного конячку
Підбадьорюють: — Кось-кось!
Враз над вушком задзвеніло:
— Ой Барвінку, чорне діло!
Зупинись, це я. Бджола!
Порятуйте наші душі! —
Стали миттю і, мов груші.
Сипонули із сідла.
— Рій в полоні в Мухомора!
Славний рій загине скоро
Без повітря і води!
Я прорвалася одненька.
Заболіла з горя ненька,
Хто ж нас виручить з біди?
Рій вночі украв Тхоряка,
Всім відомий куркуляка,
Той, що втік на чужину.
В Мухомора він — фельдмаршал.
Вчить бур’ян ходити маршем
І ненавидить весну.
— Бджілко! Де він, той Тхоряка?
Розвертайсь, моя коняко! —
Хлопчик смикнув за вузду.—
Рій — звільню.
Тхора — за чуба!
І тоді обнімем Дуба
І заграєм на дуду!
— Стій-но! — мовило дівчатко.—
Поміркуємо спочатку.
Глянь, що робиться навкруг.
У бджілок — негайна справа.
Але ж ми... не маєм права
Гальмувать весняний рух!
Заревли тривожно звірі;
— Де весна у повній мірі?
Загули Дніпро й Десна.
Закричала в лузі птиця;
— Не годиться, не годиться
Половинчаста весна!
Мовив хлопчик: — Заковика
Для простого чоловіка!
Що робити сурмачу?
На бджілок чекає згуба...
Ти, Ромашко, линь до Дуба,
Я — на поміч їм лечу!
Уклонися Дубу низько
І скажи, що був я близько.
Він повинен зрозуміть.
Що Барвіночок не мусів
У біді лишити друзів.
Хай без мене засурмить!
Ось мій кінь. Сідай, Ромасю.
Не пручайсь, бо віддубасю.
Транспорт я собі знайду.
Бджілко! Линь поперед мене.
Прощавай, дівча шалене!
Я побіг! Хау ду ю ду!
Коник Дзвоник звивсь до неба.
А дівча йому: — Не треба!
Ти, Дзвіночку, зараз — мій!
В мене теж рука козацька,
Є мета і вдача хвацька.
Не пручайсь, лети, як змій!
Лине коник далі й далі,
Добре тисне на педалі.
Рух Ромашці до лиця!
—Молодчина, Коник Дзвоник!
Ти мов справжній чемпіоник,
Скоро дам тобі сінця!
І Вербичка, і Осика
Шепотять: — Рости велика!—
Віти випростав Кленок.
Від небаченої скачки
Ніби грім з-під ніг конячки.
Спинка мокра, мов линок.
Ось пішла дорога вгору
Повз берізку білокору.
Раптом там, де поворот.
Мов шлагбаум — дровеняка.
А на ній стоїть... Тхоряка,
З ним — поганок вісім рот.
Всі з ножами і щитами.
Мов гладкі гіпопотами.
Люті вогники в очах.
Тхір у маршальськім мундирі.
Аксельбанти срібно-сірі
Віддулися на плечах.
— Стій, Ромашко, і ні з місця,
Бо рубатиму, як листя! —
Закричав пихатий Тхір.—
Ви обоє — в нас на нитці.
Твій герой — у Лиса в клітці
У одній з найглибших нір!
А Ромашка: — Геть з дороги.
Бузувіри клишоногі!
Тхоре, тут тобі й кінець!
Знай, перевертню Тхоріні,
Що тебе на батьківщині
Відлупцює й горобець!
Вмить фельдмаршала обсіла
Горобців силенна-сила.
То нічого, що малі,—
Бойові, дзвінкоголосі.
Били крильцями по носі
І кусали, мов джмелі.
У кущі загнали звіра.
Тхір вищить:
— Не рвіть мундира!—
А вони — з усіх боків.
Коник — шасть через колоду.
Посміялися і — ходу!
Тільки цокання підків...
Похожие книги на "Сто пригод Барвінка та Ромашки", Чалий Богдан
Книги похожие на "Сто пригод Барвінка та Ромашки" читать онлайн бесплатно полные версии.
Чалий Богдан читать все книги автора по порядку
Чалий Богдан - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.