Сто пригод Барвінка та Ромашки - Чалий Богдан
Тут можно читать бесплатно Сто пригод Барвінка та Ромашки - Чалий Богдан. Жанр: Детские стихи. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mir-knigi.info (Mir knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
На город до діда Гната!
Вірні друзі! Завтра вранці
Спільно глянем, що там в ранці!
VII
Що творилось на городі,—
Переказувати годі.
Всі стрічали біля тину
Козака, свою дитину.
З ним і дівчинка пригожа.
На маленьке сонце схожа.
Всі городні — свіжі, вмиті,
У зеленім оксамиті.
Обнімали, підкидали
Ще й загадку загадали:
— Що на світі наймудріше?
Ну, Барвінку, сміливіше!
Підморгнув недавній бранець
І торкнув рукою ранець.
Підняли городні кришку.
Витягають з ранця... книжку!
— Це ж «Букварик»!— закричали.
Ніби сонечко стрічали.
— Наймудріше в світі — книжка!—
Пропищала в зіллі Мишка.
Дід Гарбуз розкрив «Букварик»:
— Був і я колись... школярик.
Справжній скарб діставсь онуку,
З ним — подужає науку!
Без науки, знай, народ,—
Ані в космос, ні в город!—
Дід Гарбуз в долоні вдарив.
На гармошці Хрін ушкварив.
Баклажаник у дуду
Задудукав до ладу.
Пастернак схопив цимбали.
Як утнули, як заграли!
Танцювали до зорі
При розкритім «Букварі»...



Мов димок, повився заспів
Під дубами в Конча-Заспі,
В тиху пору світанкову,
Коли місяць збив підкову.
Наче бджілка волохата.
Забриніла ранком хата.
Над полями, над лісами
Задзвеніла голосами.
Гнат старий з малим Іванком
Привітались з добрим ранком.
Гнат погнав корову з двору
Повз берізку білокору.
А Орися біля печі Варить кашу для малечі.
Запарує швидко кашка.
Розпочнеться й наша казка.
І
Але хто це там на дубі.
Придивіться, дітки любі!
У гнізді завмер лелека.
Небо п’є, мов воду з глека.
Ще аж троє підлетіло.
Буде казка! Буде діло!
Поторкалися дзьобами.
Притулилися лобами.
Погули, пошепотіли.
Вниз до озера злетіли.
Тут вітрець повіяв з лугу.
Аж присвиснув: «Хугу! Хугу!»
І в лелек, немов намистом.
Сипонув багряним листом.
Річ таку птахи з журбою
Повели поміж собою:
— Зникло літо, як забава.
— Розкошує осінь-пава.
— Молодиця гарна й модна.
Тільки вдачею холодна!
— Чуєш? Жабка сумно кумка.
Про зимівлю в жабки думка.
Жде і нас, браток лелека,
В теплий вирій путь далека.
— До весни, вітчизно мила!
Виручайте, дужі крила!
Збір загальний — за Плютами,
В луговині, за хатами.
Постривайте!— мовив старший.
Поки ще ми не на марші.
Політаймо над городом.
Попрощаймося з народом!
Підлетіли, піднялися
Над лугами, де узлісся...
II
Дід Гарбуз у ту хвилину
Задивився на калину.
Козирком приклав долоню:
— Ой, яка ж ти красна, доню!
Враз Гарбуз як зарегоче,—
Щось за лисину лоскоче!
Чи комашка, чи то муха
Дідусеві пестить вухо.
Дід по лисині як лясне!
Щось майнуло, вельми красне.
Сіло-впало на долоні —
Тільки спалахи червоні.
Придививсь — листочок з клена.
Хоч би смужечка зелена!
Дід підніс його, мов книжку;
— Ах, розбійнику-опришку!
Та невже ж минуло літо,—
Простогнав він сумовито.
Зліз на тин, гукнув;
— Барвінку! Наступила осінь, синку!—
Між травинок-луговинок
Жваво вигулькнув Барвінок.
Став, веселий, перед дідом.
А за ним — Ромашка слідом.
Привітались до старого.
Застрибали кругом нього;
— Не бачили ми зроду
Звабнішої краси.
Дідусю, аж палають
Левади та ліси!
А терну, а шипшини,—
Бери хоч цілий віз.
Жовтенькі відлітають
Метелики з беріз...
Дід дістав з кишені люльку
І пустив димову кульку:
— Відбуяло, дітки, листя.
Все до часу,,все до місця.
Вже й зима не за горами
Із снігами та вітрами.
Вкриє землю ковдра біла.
Щоб земелька відпочила.
Аж зіщулилась Ромашка,
Затремтіла, мов комашка:
— Та невже, дідусю, холод
Упаде на нас, як молот?
— Не журись, пора осіння
Заховає нас в насіння.
Тепло в кожній насінинці,
Мов дитинці в кожушинці...
Рушим в запічок, до хати.
Будем солодко дрімати.
А як ряст укриє луки.
Нас людські пробудять руки.
Щоб могли ми, наче діти,
Знову сонечку радіти.
— А птахи,— спитав Барвінок,—
Влізуть теж до насінинок?
Дід обняв його за плечі:
— Є в природі мудрі речі...
Всі птахи, літати дужі,
Утікають геть від стужі.
Птаству — небом шлях
відкрито В ті краї, де вічне літо.
Підстрибнув Барвінок пружко.
Мало з ніг не збив подружку:
— Звідкіля це вам відомо.
Ви ж завжди, дідусю, вдома!
Дід Гарбуз пригладив вуса:
— Не кінчав я, синку, вуза.
Та пізнав цікаві штуки
З географії-науки.
Ця наука, серцю мила.
Землю всю мені відкрила.
Рідні гони для початку.
Потім Африку й Камчатку.
Про Австралію й Аляску
Я почув від неї казку.
Про далеку Антарктиду...
Закричав Барвінок:— Діду!
Я б хотів помандрувати.
За морями побувати!
Та не в казці, а на ділі!
Поки в нас тут заметілі!..
Скільки буде кілометрів
До тропічних буйних нетрів?
Дід Гарбуз розреготався.
Аж тинок захилитався.
— То не жарти і не смішки,
Років зо три — коли пішки!
Як підеш навколо світу.
Не одну проносиш свиту,
В теплім колі, дітки, тута
І зима минеться люта.
Ну, а поки осінь ходить.
Будем підсумки підводить.
Проведем останні збори
І з піснями — до комориї
Дід Гарбуз на тому свиснув.
Аж на плоті глечик тріснув.
І на заклик той відразу
Збіглись всі до перелазу.
Ось Часник у новій свиті
І Редиска в оксамиті.
Дядько Хрін з Горохом-другом
По городі чешуть цугом.
Ось і Сонях поряд з Маком
І Квасоля з Пастернаком.
Пастернак схопив цимбали.
Всі городні заспівали:
— Працювали ми завзято.
Бо для нас робота — свято.
Коло рідної землі
Не зважай на мозолі.
Кожен знає, що без праці
Не змайструєш навіть цяці.
Ні стільця, ні літака.
Ні шурупа, ні гвіздка!
Дід Гарбуз гукнув:—Побачим!
Непереливки ледачим!
Гей, Барвінку, акурат
Викликай усіх підряд.
Вмить хлопчинка жвавий писок
Устромив у довгий список:
— Слово має... трудівник...
Просим, дядечко Часник!
Трусонув Часник той чубом,
Гордо блиснув білим зубом.
Сміло й гордо взявся в боки
І вперед ступив два кроки:
— Я від роду і до роду
Часничок даю народу.
Наче полька з гопаком.
Дружить сало з Часником.
А натреш хлібця скоринку
Прямо з печі... Га, Барвінку?
А до свіжого борщу
Як приправу затовчу!
Мовчки всі ковтнули слинку.
Дід Гарбуз сказав:—Барвінку!
Часниченко цей лишень
Корисніший за жень-шень!
Всі на цьому — зліва й справа
Закричали:— Слава! Слава!—
Часникові всяк радів.
Вийшов Соняшник з рядів:
— Рапортую, друзі вірні,
Маю зернятка добірні.
Начавлю аж дві сулії
Променистої олії.
Ця олійка щось та важить.
Можна все на ній підсмажить.
Свіжу рибку, і млинці,
І грибки, і голубці.
Що й казати — добра справа.
Знову всі гукнули: — Слава!
Підстрибнули від землі
Дві Редисочки малі:
— Наше діло — виробляти
Свіжі соуси й салати.
Похожие книги на "Сто пригод Барвінка та Ромашки", Чалий Богдан
Книги похожие на "Сто пригод Барвінка та Ромашки" читать онлайн бесплатно полные версии.
Чалий Богдан читать все книги автора по порядку
Чалий Богдан - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.