Про відважного Барвінка та коника Дзвоника - Глазовий Павло
Тут можно читать бесплатно Про відважного Барвінка та коника Дзвоника - Глазовий Павло. Жанр: Сказки. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mir-knigi.info (Mir knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.

Який ти фельдмаршал?
Ти просто свиня.
Знімаю із тебе
Високе звання!
Весь вік пам’ятатимеш
Гнатів город! —
І здер еполети
З Тхоряки Осот.
— Іди підмітайлом.
Бери помело.
Щоб духу тхорячого
Тут не було!
Поліз від Осота
Обідраний Тхір.
Узяв помело.
Впорядковує двір
І дума: «В яку ж я
Халепу заліз».
— Стривай же Барвінку! —
Шепоче під ніс.
Розділ дев’ятий
Три дні і три ночі лютився Осот.
Найважчих думок передумав сто сот.
Як бути з Барвінком? Якщо він не вмре,
То прийде у царство і скарб забере.
Він, кажуть, могутній, він справжній гігант,
Недаром тікав будяків ад’ютант.
О ні, недаремно на нім опеклись
Звитяжний Захрюка і стріляний Лис.
Він, кажуть, гуля на баскому коні.
Не тоне в воді, не горить у вогні.
...Тремтіло все царство жуки й павуки —
Усі поховалися в нори й дірки.
Не дивно!
Чи ж може там бути базар.
Де думає думу розгніваний цар?
Забули сказать ми,— при царськім дворі
Служили три дами, мадами старі.
Найзліша була серед них Кропива,
Що мала у царстві великі права.
А друга мадам —то глуха Лобода,
Цареві — опора, підлеглим — біда!
Між них найхитріша була Блекота.
Підступна і підла, на вигляд свята.
Дізнавшись, що цар вже три ночі не спав.
Змарнів, почорнів, очманів, занепав,
Мадам Блекота ще ні світ ні зоря
Пролізла, мов шило, в покої царя.
Прийшла і сказала: — мій царю ясний,
Три дні і три ночі сидиш ти сумний...
Нічого не п’єш і, либонь, не їси.
Іще, боронь боже, і дуба даси!
На кого ж покинеш ти царство своє?
Скажи, що спокою тобі не дає?
Скривився Осот і сказав Блекоті:
— Я скрути такої не знав у житті!
Могутній Барвінок гуляє в степах,
Такий богатир, що подумати страх.
Тепер він в хатині Ромашки живе.
Задумує щось проти мене нове!
Мій скарб забере і завалить мій трон...
Ти кажеш — не сплю! Та який же тут сон?
— Хи-хи,— запищала мадам Блекота.—
Сказав би раніше,— це справа проста.
Давно мене викликать треба було б.
Не лізли б від думання очі на лоб.
Тут хитрість потрібна і розум тонкий...
— А в мене, — цар гаркнув, — хіба не такий?
— Тонкий,— відказала йому Блекота.—
Звичайно, тонкий, але тонкість не та!
У тебе — тонкий наче шерсть у Тхора,
А треба такого, як ніс в комара!
Забудь же, о царю про горе й біду,—
Я нишком Барвінка зі світу зведу.
Осот аж підскочив: — Ну, добре, стара!
Бажаю ні пуху тобі ні пера!
***
Барвінок живе у Ромащиній хатці,
В світлій, веселій, окремій кімнатці.
Він порядкує в саду й на городі.
Доки не скаже дівчинка: «Годі».

Тож від життя трудового такого
М’язи залізними стали у нього.
Як замовкає увечері пташка.
Книги несе на веранду Ромашка.
Тихо читає про всякі пригоди.
Твори Жюль Верна і дяді Неходи.
Вірші Бичка або книги Майн Ріда,
Казку про курочку, бабу та діда.
Слуха Барвінок уважно, охоче —
Хлопчик цікавий, знати все хоче.
Потім до ранку він спить, як убитий...
Так і живе чоловік працьовитий!
Якось увечері в пізню годину
Кроки почулись чиїсь біля тину.
Входить у двір хтось, в віконечко стука:
— Людоньки-люди! Яка ж мені мука!
Як мені важко, як мені тяжко... —
Кинулась враз до віконця Ромашка,
Бачить: стоїть на подвір’ї бабуся.
— Може, хоч тут я водички нап’юся...
Бо ж не пила я із самого ранку... —
Виніс Барвінок з водичкою склянку.
Баба схопила ту склянку руками.
Жадібно плямка сухими губами.
Випила, мовила: —Дякую, дітки!
Дуже ви гарні, мої малолітки.—
Добра Ромашка з поштивим поклоном
Винесла два пиріжечки з пасльоном.
Щедрий Барвінок бабусі в торбину
Бублик поклав і печену рибину.
Шепче бабуся: — Спасибі за шану.
Зараз і я у пригоді вам стану.—
(Вузлик розв’язує в чорній хустинці)
Нате вам, дітки, й від мене гостинця!
Взнаєте, любі, який він чудовий.
Я вам дарую листочок медовий.
Більш вам не треба трудитись, робити,
Меду в нім повно, лижіть його, діти...
Мед із листочка весь час виступає.
Більшого дива на світі немає!
Хоч до медку я й сама уже звикла,—
Якось відвикну...— Сказала і зникла.
Хлопчик листка заходився лизати.
Слова від щастя не може сказати.
Медом обмазав обличчя і вуха.
«Досить лизати!» — Барвінок не слуха.
Як нализався, напився водиці,
Мовив; — На біса ми будем трудиться?
Більше не буду виходити з хати.

Скарбу якого ще треба шукати?
З ранку до ночі лежатиму в ліжку,
Меду захочу — будь ласка, хоч діжку!
От заживем ми на славу, Ромашко!
Більш не вари ані супу, ні кашки.—
Плаче Ромашка: — Яке ж ти ледащо!
Ти ж без роботи зведешся нінащо! —
Хлопчик своєї: — Все праця та праця!
Можу й без неї медку нализаться...
Ще щось хотіла Ромашка сказати,—
Хлопчик утік до своєї кімнати.
Меду наївся, заснув як убитий.
Медом обмазаний, пухом укритий.
Дівчинка стукала довго у двері,—
Став ледацюга глухіший тетері.
І догадалася дівчинка бідна:
То була баба лиха і єхидна.
Похожие книги на "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника", Глазовий Павло
Книги похожие на "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника" читать онлайн бесплатно полные версии.
Глазовий Павло читать все книги автора по порядку
Глазовий Павло - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.