Ось це справді смішно. Ти все більше сприймаєш себе хлопчиком.
Адже були дуже добрі часи. Ось як Гулівер був у королівстві чаклунів, які могли навіть викликати душі мертвих. Тоді навіть помирати стало нестрашно - отже, інші душі є, і життя й після смерті триває.
Ось наскільки так здорово.
Хлопчик продовжував шльопати босими ніжками по доріжці і заспівав, скелячи дитячі зубки;
Добридень Мамо! Вже вкотре намагаюся написати тобі. Ось і зараз ти переді мною і начебто всі проблеми йдуть.
По небу пливе місяць, на вулиці тиша,
А в хаті не спить тільки мама.
І вночі тихенько двері відчинить вона тобі,
Повір, що ніхто інший, лише мама.
І вночі тихенько двері відчинить вона тобі,
Повір, що ніхто інший, лише мама.
І якщо коли-небудь нас полюбить хто-небудь,
То сльози втре, зрозуміє - тільки мама.
І якщо колись вирушимо в далеку дорогу,
То на нас чекатиме одна тільки мама.
І якщо колись вирушимо в далеку дорогу,
То на нас чекатиме одна тільки мама.
Як ми маємо справи? Та якось усі розбрелися. Анька померла, а Стюарди розлучилися. Та якось все в метушні справ. Мама! Ти чому мовчиш?
По небу пливе місяць, на вулиці тиша,
А в хаті не спить тільки мама.
І вночі тихенько двері відчинить вона тобі,
Повір, що ніхто інший, лише мама.
Ось і цього разу нічого не вийшло у мене з листом. Мамо, але я обов'язково напишу, обов'язково. Прости мене.
І вночі тихенько двері відчинить вона тобі,
Повір, що ніхто інший, лише мама.
І вночі тихенько двері відчинить вона тобі,
Повір, що ніхто інший, лише мама.
Дівчинка хихикнула і відзначила:
- Такі вже справи... Ти про маму подумав. А ми не маємо ні мами, ні тата?
Гулівер здивувався:
- Ого! А це як? Як ви з'являєтеся на світ?
Віконтеса з усмішкою відповіла:
- У людей дітей приносить лелека. А у нас казковий дракон. Тільки у людей казка про лелеку лише вигадка для маленьких дітей, а у нас справжній дракон. Оскільки ми також смертні, і нам треба час від часу поповнювати своє населення.
Хлопчик-капітан помітив:
- Тисяча років життя - це так мало! Особливо якщо ти завжди повний сил і енергії!
Дівчинка згідно кивнула:
- Хай пролетить миттєво! Не встигнеш і озирнутися! Хоча з іншого боку, швидше за все вас продадуть у каменоломні, а там час іде дуже повільно!
Гулівер узяв і заспівав:
- Про те, що праця мука,
Взимку та навесні...
Лише виняток -
Коли ти із Сатаною!
Віконтеса спохмурніла:
- Ти ж такий завзятий християнин. А тепер уже і про Сатана згадав! Де твоя віра!
Гулівер відповів:
- Я звичайно в Бога вірю,
І люблю Христа всім серцем.
Отримали ми втрату,
Але зате має дверцята!
Дівчинка сердито тупнула босою, маленькою ніжкою і пискнула:
- Давай заспівай чогось філософ!
Гулівер знову взяв і заспівав;
Чуєте громові гуркіт,
Дике виття прокляття, плач і стогін,
Це настає час розплати -
Бій Армагеддон, бій Армагеддон!
Віконтеса сердито тупнула, своєю маленькою, босою ніжкою і проревела:
- Мені що такі пісні не подобаються!
Хлопчик-капітан єхидно посміхнувся:
- Як не подобаються? Тоді сама і співай, якщо тебе моя музика не в кістку!
