Mir-knigi.info
Добавить в Закладки
mir-knigi.info » Книги » Поэзия и драматургия » Поэзия » Semper tiro - Франко Иван Яковлевич

Semper tiro - Франко Иван Яковлевич

Тут можно читать бесплатно Semper tiro - Франко Иван Яковлевич. Жанр: Поэзия. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mir-knigi.info (Mir knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Название:
Semper tiro
Автор
Франко Иван Яковлевич
Жанр
Книги / Поэзия и драматургия / Поэзия
Дата добавления:
17 март 2020
Количество просмотров:
907
Читать онлайн
Semper tiro - Франко Иван Яковлевич
Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Semper tiro - Франко Иван Яковлевич краткое содержание

Semper tiro - Франко Иван Яковлевич - описание и краткое содержание, автор Франко Иван Яковлевич, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки mir-knigi.info

Semper tiro читать онлайн бесплатно

Semper tiro - читать книгу онлайн бесплатно, автор Франко Иван Яковлевич
Назад 1 2 3 4 5 Вперед
Перейти на страницу:

І.Я.Франко

SEMPER TIRO

Життя ко­рот­ке, та без­меж­на шту­ка
І незг­ли­би­ме твор­че ре­мес­ло;
Що зра­зу, ба­читься, тобі бу­ло
Лиш оп'яніння, за­бав­ка, ошу­ка,
Те в не­об­ня­тий розмір урос­ло,
Всю ду­шу, мрії всі твої ввісса­ло,
Всі си­ли за­би­ра і ще го­во­рить: "Ма­ло!"
І пе­ред пло­дом влас­ної уяви
Стоїш, мов пе­ред бо­жест­вом яким,
І су­шиш кров свою йо­му для сла­ви,
І своїх нервів сок, свій мо­зок пе­ред ним
Кладеш замість ка­ди­ла й стра­ви,
І чуєш сам се­бе ра­бом йо­го й підда­ним,
Та в серці шеп­че щось: "Ні, бу­ду твоїм па­ном".
Не вір сим по­шеп­там! Зрад­ли­ва та бо­ги­ня,
Та Му­за! Ва­бить, на­дить і ма­нить,
Щоб вис­сать "я" твоє, зро­бить з те­бе на­чин­ня
Своїх за­ба­гань, дух твій спо­рож­нить.
Не вір ме­лодії, що з струн її дзве­нить:
"Ти бу­деш май­ст­ром, бу­деш па­ном тонів,
І серць во­ло­да­рем, і влад­ни­ком мільйонів".
О, не ду­ри се­бе ти, мо­ло­дая ліро!
Коли в душі пісень тісниться рій,
Служи бо­гині не­по­хит­но, щи­ро,
Та па­ну­вать над нею і не мрій.
Хай спів твій бу­де за­па­ху­ще ми­ро
В пи­ру жит­тя, та сам ти скром­но стій
І знай од­но - po­ёta sem­per ti­ro [1].

СОНЕТ

Благословенна ти поміж жо­на­ми,
Одрадо душ і сон­це бла­говісне,
Почата в зах­ваті, ок­роп­ле­на сльоза­ми,
О раю мій, моя ти му­ко, Пісне!
Царице, ти най­ниж­чо­го з-між лю­ду
Підносиш до вер­шин свой­ого тро­ну
І до гли­бин терпіння, сліз і бру­ду
Ведеш і тих, що дви­га­ють ко­ро­ну.
Твій по­дих всі сер­ця людські рівняє,
Твій поцілуй всі душі бла­го­ро­дить
І сльози на ал­маз пе­реміняє.
І до­тик твій із тер­ня рожі ро­дить,
І по сер­цях, мов чар со­лод­кий, хо­дить,
І бу­дить, мо­ло­дить, і оп'яняє.

МОЄМУ ЧИТАЧЕВІ

Мій дру­же, що в нічну го­ди­ну ти­ху
Отсі ряд­ки очи­ма пробігаєш
І в них на­род­но­му за­ра­ди ли­ху
Чи влас­ним бо­лям по­лекші шу­каєш, -
Коли тобі хоч при од­но­му слові
Живіше в гру­дях сер­це затріпо­че,
В душі оз­веться щось, не­мов лу­на в діброві,
В очах огонь сльозу зга­сить за­хо­че, -
Благословлю те­бе, щоб аж до ско­ну тво­го
Доніс ти сер­це чис­те й щи­ру ду­шу
І щоб ти не заз­нав сирітства ду­хо­во­го,
В яко­му я свій вік ко­ро­тать му­шу.

17.IX 1905

КОНКІСТАДОРИ

По бурх­ливім оке­ані
Серед піня­вих валів
Наша фло­та су­не, б'ється
До незвісних бе­регів.
Плещуть вес­ла, гнуться щог­ли…
Ось і прис­тань за­тиш­на!
Завертай! І бік при боці!
І стер­но біля стер­на!
Кидай якорі! На бе­рег
По по­мос­тах ви­хо­ди!
Нічичирк! Ще лед­ве дніє…
Пусто скрізь… Ста­вай в ря­ди!
Сонний го­род ще дрімає…
Схопимо йо­го у сні…
Перший крик - наш ок­рик бою
І побіднії пісні.
Та за­ки ру­шать, пус­кай­те
Скрізь огонь по ко­раб­лях,
Щоб всі зна­ли, що не­ма нам
Вороття на ста­рий шлях.
Бухнув дим! Хлю­по­че мо­ре…
Щось мов стог­не у судні…
Паруси за­ло­потіли,
Наче кри­ла ог­няні.
Гнуться реї, сип­лять іскри,
Мов роз­па­лені річки…
Снасть скри­пить… Ви­сокі щог­ли
Запалали, мов свічки.
Що за на­ми, хай навіки
Вкриє попіл життьовий!
Або смерть, або побіда! -
Се наш ок­лик бой­овий!
До відваж­них світ на­ле­жить,
К чор­ту бо­язнь навісну!
Кров і труд ось тут здвиг­не нам
Нову, кра­щу вітчи­ну!

Кохавина, д[ня] 26 лип­ня 1904

НОВІ СПІВО­МОВ­КИ

ЦЕХМІСТЕР КУПЕР'ЯН

Облягали ля­хи місто
Десь в часі Руїни,
Штурмували бра­ми й му­ри,
Підкладали міни.
Боронилося ко­зацт­во,
Й міща­ни не спа­ли,
День і ніч гриміли з мурів
Пушки й са­мо­па­ли.
Але Ку­пер'ян-цехмістер
Був за всіх зав­зя­тий,
Цеховому то­ва­рист­ву
Нишком став ка­за­ти:
"Годі, брат­ця, нам на му­рах,
Як сичі, сидіти,
Покажім, що й ми, міщанст­во,
Не страш­кові діти!
Вдармо ніччю на їх табір
З кру­то­го бай­ра­ку!
Згиньмо або тих ля­шеньків
Зотрім на та­ба­ку!"
Як зга­да­ли, так зро­би­ли,
Щастила їм до­ля,
І роз­би­ли вра­жу си­лу,
Як пух, се­ред по­ля.
Радість! Сла­ва! Крик і гомін!
Збігаються в місті
Шевці, кравці, всякі справці -
Не сто і не двісті.
І віта­ють Ку­пер'яна
З йо­го во­яка­ми,
Як ге­роя, всю до­ро­гу
Всипали квітка­ми.
А на площі чор­на ра­да:
Взяли всі га­да­ти,
Яку б то­му Ку­пер'яну
Нагороду да­ти?
Одні ка­жуть: "Чим він досі
Був у нас? Цехмістром!
Тепер йо­го за зас­лу­гу
Виберім бурмістром!"
Другі ка­жуть: "Що, бурмістром?
Ми на се не згожі!
Най він бу­де ко­мен­дан­том
В ог­невій сто­рожі".
Треті ка­жуть: "Ні, па­но­ве,
Іншу ра­ду май­мо,
Купер'яну від ну­ме­ру
По ду­ка­ту дай­мо!"
"Ні, ні, ні! - ре­ве гро­ма­да
Одностайним хо­ром. -
За ге­рой­ст­во гроші бра­ти?
Ну, се був би со­ром!"
Знов нез­го­да, знов гар­ми­дер,
Сяк і так мірку­ють;
Що хто ска­же, кли­чуть: "Слав­но!"
А інші кеп­ку­ють.
Аж ось вис­ко­чив на ла­ву
Пузатий бурмістер
Та й зак­ли­кав: "Най жиє нам
Купер'ян-цехмістер!
Дав нам бог та­ко­го му­жа
Ворогів роз­би­ти,
Та не дав нам знать, яку б то
Честь йо­му зро­би­ти.
Гроші да­ти - со­ром бра­ти,
Та й ми ж бідні лю­ди;
На уряд йо­го пос­та­вить -
Іншим зазд­ро бу­де.
Поки він жи­вий між на­ми,
То все нам за­ва­да -
То ж, па­но­ве цехмістро­ве,
Ось моя вам ра­да:
Зараз тут йо­го убий­мо,
На паль по­садімо,
По смерті ж йо­го оп­лач­мо
І свя­тим зробімо.
І на­сип­ле­мо над тілом
Могилу ви­со­ку,
Будем по­мин­ки справ­ля­ти
Два ра­зи до ро­ку".
"Славно! Слав­но! От так ра­да!" -
Всі враз за­гу­ка­ли,
А цехмістра Ку­пер'яна
Навіть не пи­та­ли.
вернуться

1

1 - По­ет завж­ди учень (лат).

Назад 1 2 3 4 5 Вперед
Перейти на страницу:

Похожие книги на "Semper tiro", Франко Иван Яковлевич

Книги похожие на "Semper tiro" читать онлайн бесплатно полные версии.

Франко Иван Яковлевич читать все книги автора по порядку

Франко Иван Яковлевич

Франко Иван Яковлевич - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.

Semper tiro отзывы

Отзывы читателей о книге Semper tiro, автор: Франко Иван Яковлевич. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.

Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mir-knigi.info.

Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*