Вовки Кальї. Темна вежа V - Кінг Стівен

Ознакомительная версия. Доступно 34 страниц из 168

— Коли озираєшся назад, у минуле, все проступає чіткіше, правда?

— Так.

— Ти сказав їй сьогодні вночі, що в її череві росте диявольське поріддя?

— Вона знає, що дитина не від Едді.

— Отже, не сказав. А Мія? Ти розповів їй про Мію і про бенкетну залу замку?

— Так, — відповів Роланд. — Я думаю, це засмутило її, але не здивувало. Вона вже співіснувала з іншим своїм «я» — Деттою — відтоді, як унаслідок нещасного випадку втратила ноги. — То не був нещасний випадок, але Роланд вирішив не розповідати Каллагену про Джека Морта, бо не бачив для цього підстав. — Детта Волкер добре крилася від Одетти Голмс. Едді і Джейк кажуть, що вона — шизофренік. — Це екзотичне слово Роланд вимовив дуже обережно.

— Але ти її зцілив, — сказав Каллаген. — Змусив її зустрітися віч-на-віч з іншою своєю особистістю в котрихось із тих дверей, адже так?

Роланд знизав плечима.

— Отче, бородавки можна випалити сріблом, проте це не вбереже людину, яка має схильність до утворення бородавок, від їхньої подальшої появи.

Каллаген здивував його, відкинувши голову назад і розреготавшись. Він сміявся так довго, що довелося дістати з задньої кишені носовичка й витерти очі.

— Роланде, ти, звісно, дуже спритний у стрільбі й хоробрий, як сатана суботньої ночі, але психіатр із тебе поганенький. Порівняти шизофренію з бородавками… оце так!

— Однак Мія реальна, отче. Я бачив її сам. Не уві сні, як Джейк, а на власні очі.

— Саме до цього я й веду, — кивнув Каллаген. — Вона не частина жінки, яка народилася Одеттою Сюзанною Голмс. Вона — це вона.

— Хіба є якась різниця?

— Думаю, є. Та одне я можу сказати точно: незалежно від того, як підуть справи у вашого ка-тету, мешканці Кальї Брин Стерджис у жодному разі не повинні провідати про вагітність Сюзанни. Сьогодні вітер віє у ваш бік. Але якщо просочиться чутка, що жінка-стрілець з коричневою шкірою носить дитя демона, фолькен од вас відвернуться, і то дуже швидко. А керуватиме парадом Ебен Тук. Я знаю, що врешті-решт ви самі все зважите і вирішите, що краще для Кальї, але вчотирьох, без допомоги тутешніх, ви Вовків не здолаєте, хай би як вправно ви не володіли своєю зброєю. Самотужки ви не впораєтеся, їх занадто багато.

Відповідь не була потрібною. Каллаген мав рацію.

— Чого ти боїшся найбільше? — запитав Каллаген.

— Розпаду ка-тету, — без вагань відповів Роланд.

— Тобто того, що Мія перебере на себе контроль над їхнім спільним тілом і піде кудись, щоб народити дитину?

— Погано, якщо це станеться в лиху годину. Проте все ще може налагодитися. За умови, що Сюзанна повернеться. Але вона носить під серцем вбивчу істоту. — Роланд понуро глянув на священика в чорній одежі. — І у мене є всі підстави вважати, що в цей світ вона прийде, вбивши свою матір.

— Розпад ка-тету, — задумливо повторив Каллаген. — Найстрашніше для тебе — не смерть подруги, а розпад ка-тету. Цікаво, чи знають твої друзі, що ти за людина, Роланде.

— Знають, — коротко відповів Роланд, і на цьому тему було закрито.

— То що тобі потрібно від мене?

— Найперше — відповідь на одне питання. Я вже зрозумів, що Розаліта трохи обізнана з лікарською справою. Чи зможе вона витягти дитину з черева матері дочасно? І чи стане їй мужності побачити те, що вона витягне?

Авжеж, їм усім доведеться там бути — йому й Едді, і Джейкові теж, хоч Роланду це й не подобалося. Бо створіння в Сюзанниній утробі стало рости швидше і крило в собі величезну небезпеку, навіть якщо її витягти завчасу. «А її час наближається, — подумав він. — Я це відчуваю, хоч і не знаю напевно. Я…»

Думка обірвалася, бо він побачив, як змінилося обличчя Каллагена: воно виражало жах, огиду й гнів, що наростав із кожною секундою.

— Розаліта ніколи такого не зробить. Добре це затям. Вона радше помре.

— Чому? — здивувався Роланд.

— Бо вона католичка!

— Я не розумію.

Побачивши, що Роланд щирий, Каллаген трохи охолов. Однак Роланд відчував, що панотцева злість нікуди не поділася.

— Ти говориш про аборт! — вигукнув священик.

— І?

— Роланде… Роланде. — Каллаген похилив голову, а коли підвів погляд, його лють випарувалася. Та їй на зміну прийшла вперта непохитність, з якою стрілець уже мав справу. І здолати її Роланд не міг. З таким самим успіхом можна намагатися голими руками зрушити гору. — Моя церква поділяє гріхи на два види: прощенні, що їх Господь може вибачити, і тяжкі, смертні. Аборт — це смертний гріх. Це вбивство.

— Отче, ми говоримо про демона, а не про людську істоту.

— Це ти так кажеш. Але це справа Господня, аж ніяк не моя. І вирішувати тут тільки Йому.

— А якщо це створіння її вб'є? Ти скажеш те саме і таким чином умиєш руки?

Роланд ніколи не чув історії про Понтія Пілата, і Каллаген це знав. Він скривився, але, коли відповідав, його голос звучав непохитно, як і раніше.

— І це говорить той, кого хвилює перш за все розпад ка-тету, а вже потім її життя. Посоромився б. Ганьба!

— Отче, моє прагнення, прагнення мого ка-тету — Темна вежа. Ми хочемо врятувати не лише світ, у якому перебуваємо, не лише цей усесвіт, але всі всесвіти. Все суще.

— Мені байдуже, — відповів Каллаген. — Байдуже. А тепер слухай мене, Роланде, сину Стівена, я дуже тобі раджу послухати. Слухаєш?

Роланд зітхнув.

— Кажу спасибі.

— Роза не робитиме цій жінці аборту. Я не сумніваюся, що в цьому містечку є інші, хто на таке здатен. Навіть тут, де кожні двадцять із чимось років дітей забирають потвори з темного краю, досі знайдуться прихильники цього чорного діла. Але якщо ви звернетесь до когось із них, за Вовків можете не хвилюватися. Задовго до їхньої появи вся Калья Брин Стерджис повстане проти вас — це я вам гарантую.

Не вірячи власним вухам, Роланд подивився на нього впритул.

— Навіть попри те, що ми зможемо врятувати сотню інших дітей? Людських дітей, які, з'явившись на світ, не пожиратимуть своїх матерів?

Каллаген наче й не чув. Його обличчя було дуже блідим.

— У мене є ще одна умова, як ти не від того… та навіть як і від того. Я вимагаю, щоб ти дав мені слово, щоб заприсягнувся перед лицем свого батька, що не запропонуєш цій жінці зробити аборт.

Дивна думка промайнула в Роландовій голові. Щойно він зачепив цю тему, зрушив її з місця, як лавину, для цього чоловіка Сюзанна перестала бути Сюзанною. Вона стала «жінкою». Друга думка не забарилася. А скількох монстрів отець Каллаген убив власноруч?

І, як це часто траплялося в моменти великих потрясінь, з Роландом заговорив батько. Ситуацію ще можна врятувати, але якщо ти підеш у своїх думках далі, якщо озвучиш їх, все буде втрачено.

— Пообіцяй мені, Роланде.

— Інакше ти піднімеш усе місто.

— Еге ж.

— А якщо Сюзанна сама вирішить зробити аборт? Жінки часом таке роблять, а вона аж ніяк не дурна. Вона знає, чим ризикує.

— Справжня мати дитини, Мія, цього не допустить.

— Даремно ти такий упевнений. У Сюзанни Дін дуже сильний інстинкт самозбереження. А відданість нашій меті ще сильніша.

Каллаген вагався. Він відвів погляд, його губи стислися в тонку білу смужку. Потім знову подивився на Роланда.

— Ти цього не дозволиш. Як її дін.

«Схоже, це гра в замки й мене щойно притисли до стіни», — подумав Роланд.

— Добре, — відповів він. — Я перекажу їй нашу розмову й неодмінно дам зрозуміти, в яке становище ти нас заганяєш. А ще попрошу її нічого не казати Едді.

— Чому?

— Тому що він уб'є тебе, отче. Прикінчить за твоє втручання.

Те, як розширилися очі Каллагена, принесло Роландові злу втіху. Та він знову нагадав собі, що не повинен налаштовувати себе проти цього чоловіка, який просто не міг учинити інакше. Хіба не він розповів їм про пастку, яку всюди волочив за собою?

— А тепер слухай мене, як я слухав тебе, бо ти несеш відповідальність перед нами всіма. Особливо перед «жінкою».

Каллаген знову скривився, неначе його вдарили. Але кивнув.

Ознакомительная версия. Доступно 34 страниц из 168