Твердиня - Кидрук Максим Иванович

Ознакомительная версия. Доступно 31 страниц из 151

Останнім йшов рудий. Перед тим, як пірнути в хащі він озирнувся і розрізнив на тлі неба силует Джейсона. Рудий здійняв руку і пома¬хав. Х’юз-Коулман ніяк не відреагував.

Постоявши, Джейсон розвернувся і поплівся до ангару. Лишив¬шись на самоті, чоловік остаточно розслабився. Зазвичай випнуте під¬боріддя впало на груди, руки безвольно обвисли вздовж тіла і майже не рухались при ходьбі. Пасма сивого волосся сповзли на лоба, част¬ково ховаючи розмазану сірість очей.

Усередині було пусто, якщо не брати до уваги низки металевих шаф, відгороджених дротяною перегородкою у дальньому куті. Вго¬рі кожної шафки красувалась жовто-чорна, вицвіла від часу наклей¬ка з малюнком черепа і написом «DANGER!!! Do not open without permission!». Спрощене зображення черепа виглядало смішним, а не зловісним.

Джейсон попрямував до шаф, на ходу дістаючи з кишені ключі. Роз¬мірені кроки гучно відлунювались від циліндричного даху ангара. Зву¬ки скапували на бетон, відбивались і знову летіли до стелі, створюю¬чи ілюзію, нібито чоловік у ангарі не сам.

Підступивши до крайньої шафи, Джейсон Х’юз-Коулман відімкнув навісний замок І розчахнув дверцята. Всередині було чотири полиці доверху закладені сірими брикетами з підписами «С4 expolsive». Плас¬тична вибухівка. Чоловік покрутив головою, шукаючи сумку чи пакет, що дозволить за один раз забрати більше вибухівки. Нічого підходя¬щого не було, але неподалік від шаф він помітив порожнє відро для прибирання, що лежало на боку. Він підійшов, ногою поставив відро вертикально, нахилившись, прискіпливо обдивився дно і лиш тоді пе¬ретягнув його до відчиненої шафи. Наповнивши відро плаетиковими брикетами, Д жейсон забрав з верхньої полиці пучок дротів і п’ять циф¬рових детонаторів (усі, що були у шафі).

Ще більше горблячись, час від часу перекладаючи відро з однієї ру¬ки в другу, чоловік вибрався з ангара і попрямував до спуску в підзем¬ні галереї.

CLXXIX

7 вересня 2012 рокч. 08:17 [UTC—5]

11*52? 28“ пд. ш. 77*24‘46“ зх. д.

Тихий океан: 40 км до Ліми. 570 км до Паїтіті

Авіаносець CVN-70 «Карл Вінсон» військово-морських сил США (саме той, на який у 2011 – му привезли труп Осами бін Ладена і з якого тіло лідера «Аль-Каїди» поховали у водах Аравійського моря) спинив¬ся в океані за сорок кілометрів від узбережжя Перу. Колосальна 330-метрова громадина водотоннажністю 97000 тонн застигла, ані¬трохи не гойдаючися, серед бірюзових, помережаних кучерявими ба¬ранцями вод. Грізний корабель класу «Німіц»1 з пласкою, наче прас¬ка, палубою і циліндричною боковою надбудовою сто двадцять годин, не збавляючи ходу, йшов від Сан-Дієго, свого порту приписки, до Лі¬ми, столиці Перу.

CVN-70 відрядили на південь щойно командування ВМС США отримало дозвіл від уряду Перуанської республіки на інтервенцію в ліси Мадре-де-Діос. ЦРУ давно одержувало повідомлення про іс¬нування руїн невідомого походження у сельві на сході Перу, а також про групу громадян США, котрі, ймовірно, проводять незрозумілі екс¬перименти на цих руїнах. Агенти розвідки доповідали про вірогідну (безпосередню або ж опосередковану) причетність даної групи до зникнення в амазонських джунглях кількох десятків людей, серед яких були американські громадяни. За допомогою супутників-шпигунів від¬шукати щось схоже на руїни в сельві не вдалося, і про рапорти сгіеца- гентів на якийсь час забули. Приводом для того, щоб витягти справу з-під сукна, стало зникнення дослідниці Еріки Міджетт (не маючи до-статніх доказів, ЦРУ все ж пов’язало це щезнення з діяльністю таємни¬чої групи), і головним чином — розповідь Левка Бартоша та Сатомі Хі- генорі (власне, розказував переважно Левко, Сатомі відновлювалась у лікарні після жорсткої лихоманки). Українець надав американсько¬му послу в Лімі докладну інформацію про місцезнаходження руїн і роз¬повів про Ґрема Келлі, котрого (нібито) силою утримують на Тверди¬ні. Фахівці з ЦРУ та Пентагону нарешті роздивились на супутникових знімках щось схоже на мегалітичні руїни і замаскований табір на їх вершині, а Грем Келлі став формальною причиною, завдяки якій влас¬ті Перу (цілком усвідомлюючи, що самі не впораються) впустили на свою територію американських військових.

Що може зробити авіаносець — хай навіть найкращий у світі — зі схованими в нетрях далеко від узбережжя мегалітичними руїнами? За¬звичай авіаносці класу «Німіц» несуть на собі до 90 літаків, серед яких основну ударну силу складають винишувачі-бомбардувальники « F/A-18 Hornet». Усе, що можуть зробити три ескадрильї «F/A-18» з руїна¬

1 Авіаносці типу «Німіц» (англ. Nimiiz class) — тип американських авіаносців із ядерною силовою установкою. Авіаносці цього типу є найбільшими військови¬ми кораблями сьогодення. Збудовано десять суден, усі на службі.

ми, розташованими за п’ятсот кілометрів від берега, — це стерти їх з лиця землі, закидавши бомбами. Але це.точно не те, чого добива¬ються США і Перу. Твердиню слід було захопити, якомога швидше і по можливості нічого не пошкодивши. Саме через це на широченній палубі «Карла Вінсона» не було жодного «F/A-18». Перед відплит¬тям з військової бази «NAS North Island» в бухті Сан-Дієго літаки зня¬ли з корабля, натомість завантаживши авіаносець конвертопланами1 «V-22 Osprey» — унікальними літальними апаратами, що поєднують у собі можливості літака і вертольота. Завдячуючи конструктивним особливостям, «V-22 Osprey» легко (в літаковому режимі) перемах¬нуть через Анди, після чого приземляться довкола Твердині як верто¬льоти, висадивши десант і при необхідності забезпечивши йому вог¬неву підтримку.

Враховуючи унікальність запланованої операції, в командній руб¬ці «Карла Вінсона» зібралось чи не все вище командування ВМФ США: командуючий спеціальними операціями адмірал ВМС Ерик Ол¬сон, начальник військово-морських операцій адмірал Гаррі Роуґхед і особисто командувач Тихоокеанським флотом США адмірал Патрік Волш.

О8:29, попередньо зиркнувши на дорогий наручний годинник, Па¬трік Уолш стримано спитав:

—Починаємо, джентльмени?

—Поїхали, — підтакнув Ерик Олсон.

Гаррі Роуґхед просто кивнув.

—Починайте операцію! — повернувши голову до Клайва Оуена, капітана авіаносця, наказав адмірал.

1 Конвертоплан літальний апарат із турбогвинтовими двигунами, що можуть повертатись підчас польоту у вертикальній площині від кута 0°до 90—100° до горизонталі. Під час зльоту двигуни спрямовані вгору (кут 90°) і працюють як підйомні — конвертоплан злітає подібно до вертольота. Підчас польоту на ви¬соті двигуни встановлюють горизонтально і працюють як тягові — апарат ле¬тить як літак, підйомна сила забезпечується крилом літакового типу. Конверто- плани дозволяють поєднати переваги літака й вертольота: для зльоту й посадки їм не потрібна злітна смуга, разом з тим підчас горизонтального польоту вони розвивають більшу швидкість і здатні підніматись значно вище, ніж гелікопте¬ри (більшість вертольотів розвивають швидкість не більше ніж 200 км/год, конвертоплан у літаковому режимі розганяється до 450—500 км/год; макси¬мальна висота для більшості вертольотів обмежена 400 м, конвертоплани піді¬ймають до 7600 м). Через надзвичайну конструктивну складність таких машин американський «V-22 Osprey» є єдиним у світі конвертопланом, що випус¬кається серійно. Стоїть на озброєнні морської піхоти та військово-повітряних сил США.

—Слухаюсь, сер! — Клайв узявся за переговорний пристрій і пе¬редав наказ далі: — Командуючому операцією, НМХ-1 у повітря... по¬вторюю: НМХ-1 у повітря!

Тієї ж миті тридцять два двигуни «Rolls-Royce Т406» утробно за¬гуділи, розкручуючи чорні лопаті над куцими крилами « V-22 Osprey». Шістнадцять конвертопланів з 1-ї морської вертолітної ескадрильї (Marine Helicopter SquacLron One або НМХ-1 ) один за одним відри-вали шасі від палуби авіаносця і вгризались у небо. У чотирнадцяти «V-22» розташувалось по 24 морських піхотинця, ще два несли на зо¬внішній підвісці баки з паливом та спорядження для облаштування тимчасової бази в джунглях. Набравши висоту, конвертоплани виши¬кувались двома широкими рядами і, помалу перевівши двигуни в го¬ризонтальне положення, полетіли на схід в напрямку Твердині. Над Сечурою, пустелею, що оточує перуанську столицю, їх зустріли два «МіГ-29» перуанських ВПС, які ескортуватимуть ескадрилью аж до джунглів.

Ознакомительная версия. Доступно 31 страниц из 151