Піднесені аплодисменти.
«Леді і джентльмени… а також діти. Я бачу кілька дітей серед аудиторії…»
Добродушний сміх.
«Ми з вами опинилися в небезпечному стані. Ви самі це знаєте. Сьогодні я хочу розповісти вам, як ми в ньому опинилися. Я не знаю всього, але поділюся з вами тим, що знаю, бо ви на це заслужили. Коли я закінчу вводити вас у курс справи, ми мусимо коротко розглянути кілька дуже важливих питань. Але перше і головне, що я хочу сказати вам, це те, як я ПИШАЮСЯ вами, яким ВДЯЧНИМ я почуваюся за те, що Бог — і ви — обрали мене вашим провідником у цей критичний момент, і хочу ЗАПЕВНИТИ вас, що разом ми перейдемо через ці випробування, разом і з Божою допомогою ми вийдемо з них СИЛЬНІШИМИ, і ПРАВДИВІШИМИ, і КРАЩИМИ, ніж ми були будь-коли раніше! Нехай ми з вами, немов діти Ізраїлю посеред пустелі зараз…»
Барбі підкотив вгору очі, а Расті зробив кулаком жест, ніби дрочить.
«… але скоро ми досягнемо ХАНААНУ й бенкетуватимемо молоком і медом, котрі Бог і наші співвітчизники-американці беззаперечно приготували для нас!»
Шалені аплодисменти. На слух, схоже, там стояча овація. Ніяких сумнівів, якщо навіть тут, унизу, десь умонтовано підслуховуючи пристрої, ті три-чотири копи нагорі зараз стовпилися у дверях поліцейської дільниці і слухають Великого Джима.
Барбі сказав:
— Будь напоготові, друже.
— Я готовий, — відгукнувся Расті. — Повір, я весь готовий.
«Щоправда, тільки не до того, щоб побачити серед тих, хто ввірветься сюди, Лінду», — подумав він. Він не бажав, аби вона раптом когось убила, а ще більше йому не хотілося, щоб вона наражалася на ризик бути вбитою. Не заради нього. «Хай вона залишається там, де є. Він божевільний, але принаймні, якщо вона зараз разом з рештою міста, вона в безпеці».
Так він подумав за мить до того, як почалась стрілянина.
19
Великий Джим тріумфував. Він завів їх саме туди, куди хотів завести: собі на долоню. Сотні людей, тих, котрі голосували за нього, і тих, що голосували проти. Ніколи він не бачив їх так багато в цьому залі, навіть коли обговорювалися молитва [413] в школі чи шкільний бюджет. Вони сиділи щільно, плече до плеча і стегно до стегна, як усередині, так і надворі, і більше, ніж просто його слухали. Без втікача Сендерса і без Ґріннел, котра сидить собі в залі (важко було не помітити червону сукню в третьому ряду), він сам володів цим натовпом. Очі їхні благали його опікуватися ними. Врятувати їх. Довершенням його радісного тріумфу був особистий охоронець поряд з ним і ряди копів — його копів, — вишикувані вздовж стін цієї зали. Не всі з них поки що були обмундировані у форму, але всі озброєні. І ще не менш ніж сотня людей в аудиторії мали на собі голубі нарукавні пов'язки. Це виглядало так, ніби він створив собі приватну армію.
— Друзі мої, співгромадяни, більшість із вас знають, що ми заарештували чоловіка на ім'я Дейл Барбара…
Здійнявся вихор вигуків і свисту. Великий Джим чекав, поки вони вщухнуть, похмурий зовні, усміхнений усередині.
— …за вбивство Бренди Перкінс, Лестера Коґґінса та двох чудесних дівчат, котрих ми всі знали й любили: Ейнджі Маккейн і Доді Сендерс.
Обурений свист і шикання разом з вигуками «Повісити його!» та «Терорист!»
Голос, що кричав «терорист», скидався на голос Велми Вінтер, денної менеджерки з крамниці «Брауні».
— Але чого ви не знаєте, — продовжив Великий Джим, — так це того, що Купол — результат учиненої групою елітних науковців-негідників змови, яка потай фінансується певною урядовою фракцією. Ми морські свинки в їхньому експерименті, дорогі мої співгромадяни, а Дейл Барбара — це та людина, котру призначили прокладати й спрямовувати курс цього експерименту зсередини!
Реакцією на це була оглушлива тиша. Відтак вона вибухнула гнівним ревищем.
Коли натовп трохи заспокоївся, Великий Джим продовжив, упираючись руками в борти трибуни, його дебеле обличчя сяяло від щирості (а ще, мабуть, від високого тиску). Текст його промови лежав перед ним, але він так ні разу його й не відкрив. Не було потреби туди заглядати. Бог грав на його голосових струнах і рухав його язиком.
— Коли я кажу про потайне фінансування, ви можете поцікавитися, що саме це означає. Відповідь жахлива, але проста. Дейл Барбара, за допомогою поки ще нез'ясованої кількості мешканців нашого міста, створив лабораторію з виробництва наркотиків, котра постачала величезні обсяги кристалічного метамфетаміну наркобаронам, декотрі з яких пов'язані в ЦРУ, по всьому східному узбережжю країни. І, хоча він поки що не назвав нам імена всіх своїх співучасників, один із них — мені душа болить від того, що я вам зараз скажу, — виявився Енді Сендерсом.
Шум-ґвалт і вигуки здивування в аудиторії. Великий Джим помітив, як зі свого місця почала підводитись Ендрія Ґріннел, але потім знову сіла. «Отак буде правильно, — подумав він, — просто сиди собі там. Якщо ти така недоумкувата, що наважишся ставити мені запитання, я тебе живцем з'їм. А потім вони тебе з'їдять живцем».
По правді, він таки дійсно відчував себе на це спроможним.
— Бос Барбари, його призвідник — це той чоловік, якого всі ви бачили по телевізору. Він удає з себе полковника армії США, але фактично він входить до найвищого конклаву тих науковців і урядових чиновників, на яких лежить вина за цей сатанинський експеримент. Я маю зізнання Барбари щодо цього ось тут, — він поплескав себе по грудях, де у внутрішній кишені його спортивного піджака лежав гаманець і компактне видання Нового Заповіту, в якому слова Христа було надруковано червоним кольором.
Тим часом більшало вигуків «Повісити його!» Великий Джим здійняв угору руку і стояв із похиленою головою, з похмурим лицем, допоки крики врешті не вщухли.
— Ми проголосуємо щодо покарання Барбари всім містом — як цілісний організм, що служить причиною й джерелом свободи. Все в ваших руках, леді і джентльмени. Якщо ви проголосуєте за страту, його буде страчено. Але поки я ваш лідер, повішення в нас не буде. Його буде страчено через розстріл загоном поліції…
Скажені аплодисменти перебили його слова, і більшість людей підхопилися на рівні. Великий Джим нахилився до мікрофона…
— …але тільки після того, як ми отримаємо всю, до останнього кавалка, інформацію, котра ще залишається прихованою в його ЖАЛЮГІДНІЙ ДУШІ ЗРАДНИКА!
Тепер уже майже вся аудиторія була на ногах. Проте не Ендрія; вона так і сиділа в третьому ряду поряд із центральним проходом, дивлячись прямо на нього очима, які мусили б бути сумирними, затуманеними, збентеженими, але не були такими.
«Дивись на мене, як тобі хочеться, — думав він, — допоки ти сидиш там тихо, як вихована дівчинка».
А тим часом він купався в зливі аплодисментів.
20
— Зараз? — спитав Роммі. — Як гадаєте, Джекі, ви?
— Зачекаємо ще трішечки, — сказала вона.
Просто інстинкт, нічого іншого, а зазвичай її інстинкти були варті довіри.
Потім їй залишалося тільки дивуватися, скільки життів було б урятовано, якби вона відповіла Роммі: «Окей, гайда».
21
Дивлячись крізь шпарину в стіні моста Миру, Джуніор побачив, що навіть люди, які сиділи на лавах, підхопилися на ноги, і той самий інстинкт, який підказав Джекі ще трішки зачекати, наказав йому рухатись. Він вигулькнув з-під моста на край громадського майдану і пошкутильгав навпростець до тротуару. Коли істота, котра його породила, знову продовжила свою промову, він уже прямував до поліцейської дільниці. Темна пляма в його лівому оці зросла знову, але розум у нього був ясним.
«Я йду до тебе, Бааарбі. Я вже йду по тебе».
22
— Ці люди майстри дезінформації, — продовжив Великий Джим. — І коли ви підете до Купола побачитися зі своїми милими рідними, розпочата проти мене кампанія набере повних обертів. Кокс і його поплічники не зупиняться ні перед чим, щоби лиш очорнити мене. Вони називатимуть мене брехуном і крадієм, вони навіть можуть казати, ніби це я особисто провадив операції з наркотиками…
