Чіткість (ЛП) - Харінгтон Кім

- Знаю,- сказав Нейт.

Я підняла брову.

- Як?

- Я зв'язався з колишньою пані Тоскано. Нарешті застав її тверезою.

- Тоді ти знаєш? Про меншу сестру Гебріела?

- Так. І припиняю розслідування.

Я обняла його.

- Дякую.

Голосні кроки пролунали на сходах, змушуючи мою зацікавлену маму і Джастіна вийти в хол.

Пан Спелмен вийшов нагору і його очі і розширились. Вочевидь, він не чекав на такий натовп людей біля його офісу.

- Сесіль говорить?- спитала мама.

- Ще ні. Вона лише зробила свій телефонний дзвінок,- сказав пан Спелмен.

- Кому?- спитала я.

- Думаю, своєму адвокатові.

- Це не добре,- сказав Джастін, хитаючи головою.

Телефон Нейта запищав і він його відкрив.

- Цікаво,- сказав він, читаючи повідомлення.

- Що таке?- спитала я.

- Мій бос каже, що родина Клейвортів любить зброю. Даллас та Свівен вигравали конкурси на кращих батька та сина і, навіть, Сесіль навчається.

- Можливо, це підштовхне поліцію до пошуків зброї в їх будинку,- сказала мама.

- Я повинен йти,- сказав Нейт, закриваючи телефон. - Мій бос хоче, щоб я пошукав статті, в яких згадується Сесіль і пістолети, і, може навіть фото Сесіль з пістолетом на якомусь змаганні, - він всміхнувся. - Стажери отримують найстильнішу роботу.

Коли Нейт побіг, пан Спелмен повернувся до нас.

- Певний час нічого не буде відбуватися. Сесіль не буде говорити, доки не приїде її адвокат, а там хто зна, скільки часу пройде до її свідчень.

Мама сказала:

- Я все одно хочу лишитись. Клер, чому би тобі не повернутись, поїсти і розповісти Пері новини, коли він прокинеться.

- Я піду з тобою,- запропонував Джастін і ми пішли разом.

Ще тиждень тому я не думала, що буду йти з Джастіном так спокійно. Але ми йшли разом, насолоджуючись прекрасним теплом вранішнього сонця. Ми не говорили багато і мені це подобалось. Це була комфортна тиша. Я не хотіла дати йому ляпаса або накричати. Не хотіла сваритись через Тіфані. Я навіть не думала про нього і Тіфані, що було дивно, враховуючи що саме про це я думала, коли бачила його протягом останніх трьох місяців. Я так і продовжувала відчувати щось до нього і тепер ми знову були близькі.

Зрештою Гебріел мені повірив, достатньо щоб його тато допитав Сесіль. Вони обоє - Джастін і Гебріел - пройшли через багато всього заради мене і моєї родини. Тепле сяйво охопило все моє тіло і з кожним глибоким подихом мене наповнювало почуття спокою.

Коли ми підійшли до мого будинку, він довів мене до ганку і розвернувся, щоб йти. Раптом я відчула що не хочу, щоб він йшов.

- Зайдеш на содову або щось інше?- спитала я.

- Звичайно,- сказав він, широко всміхнувшись.

Я повернула ручку і двері відчинились.

- Пері мабуть встав.

Я закрила двері за собою, коли ми пішли.

- Пері! - покликала я.

Ніякої відповіді.

Джастін знизав плечима і сказав:

- Мабуть в душі.

Я повернула наліво, щоб зайти на кухню, плануючи взяти Колу з холодильника, а потім зупинилась. Тіло було на підлозі. Я лише бачила дві ноги, які стирчали з іншого боку кухні.

- Пері? - пропищала я.

Я хотіла бігти до нього, але глибокий голос пролунав позаду мене з фойє.

- Не. Рухайся.

Я повільно повернулась і побачила пістолет, що цілився мені в голову. Моє дихання застрягло в горлі. Я змогла пропищати лише одне слово.

- Ти?

Глава 25

- Стань біля неї,- кричав Стівен Клейворт на Джастіна, махаючи пістолетом. - Не роби дурних рухів.

Я стояла шоковано, не здатна зробити рухів, навіть якщо хотіла б. Джастін підняв руки вгору і підійшов ближче до мене.

- Сесіль не телефонувала адвокатові,- сказав Джастін. - Вона зателефонувала тобі.

Стівен всміхнувся.

- Розумний хлопець. Колись ти можеш стати мером.

- Стівене, що ти робиш?- спитала я.

Я не могла повірити в те, що відбувалось. Я була впевнена, що Сесіль - вбивця. Видіння було з її точки зору.

- Моя мати зателефонувала мені, щоб я прибрав ще один безлад після неї. Але не хвилюйся, я зателефонував адвокатові дорогою сюди. З нею все буде добре. З вами всіма.

Він вишкірився і його обличчя змінилось. Це був той Стівен, якого я ніколи не бачила.

- Пері непритомний на кухні, - продовжив він. - Його відбитки будуть повсюди на цій зброї. Ми з мамою будемо вільними. А ви будете мертвими і не заважатимете нам ніколи.

Стівен наставив зброю на мене. Джастін заричав і кинувся на нього. Стівен прицілився і вистрелив, а Джастін зупинився, ніби напоровся на стіну. Він впав назад і його тіло стукнулось об підлогу.

- Ні! - закричала я і впала на коліна біля Джастіна.

Кров лилась з його тіла, так багато її і так швидко. Кімната крутилась і я примружилась, намагаючись сфокусуватись. Я дивилась на груди Джастіна, але не могла побачити як вони опускались і піднімались від його дихання.

- Вибач за твого коханого, - сказав Стівен. - Але ти не будеш довго оплакувати його. Ти наступна.

Я встала і подивилась на нього, а Стівен стукнув мене пістолетом по голові. Я впала на підлогу, відчуваючи запаморочення. Липка кров потекла вниз по моєму лобі. Чому він зробив це? Чому просто не застрелив мене?

Я подивилась на нього, коли зрозуміла нарешті.

- Ти хочеш, щоб я була непритомною.

Він розширив свої очі, дивлячись на мене.

- Що?

- Ти не можеш вбити мене, коли я в свідомості і дивлюсь на тебе. Ти не здатен.

- Не кажи мені на що я здатен. Я вже вбив двох людей.

Я подивилась на нього, не розуміючи.

- Двох?

- Мама зробила помилку, вбивши ту сучку. Ми могли поквитатись з нею у інший спосіб. Я намагався. Але мати припинила все.

- Значить твоя мати таки вбила Вікторію, - сказала я, скривившись, коли моя голова почала пульсувати. - Чому?

- Тому що та мала сучка не розуміла слова "ні", - виплюнув він.

Я похитала головою, заплутавшись.

- Вона що була твоєю дівчиною?

- Ні! Вона була однією з татових подружок. Він бачив її лише декілька разів, коли їздив до Бостона. Він думав, що вони розібрались з тією ситуацією. Але щось вивело з себе ту дурепу і вона подумала, що могла приїхати сюди, - він почав сміятись, майже як маніяк. - Та ідіотка подумала, що може бути кимось більшим, ніж коханка.

Голоси кричали в моїй голові. Нейт казав, що газета розслідує чи є в Далласа Клейвотра коханка. Джоні казала, що вони з Вікторією обслуговували вечірки на яхтах в Бостоні. Джоні також казала, що не в характері Вікторії було приїхати сюди, не сказавши нікому і що останніми тижнями вона тримала щось в секреті.

Тепер в мене були всі шматочки. Треба було лише скласти їх докупи.

Вікторія зустріла Далласа на одному з званих вечорів і в них закрутилась інтрижка. Вона це добре приховувала, доки її життя вдома не полетіло шкереберть. Вона втратила хлопця і найкращу подругу. Тож вона вирішила приїхати сюди і перевести свої стосунки з Далласом на новий рівень.

- Даллас відмовив їй, - сказала я, піднімаючи очі на Стівена.

- І вона спробувала змусити його, - ніздрі Стівена роздувались. - Погрожувала піти до публіки. Він би програв вибори.

- Все одно, - сказала я. - Вона не повинна була помирати.

- Моя мати спробувала домовитись з нею по телефону, - сказав Стівен.

Я згадала своє видіння, коли торкалась мобільного Вікторії. "Він не належить тобі. Він більше тебе не хоче. Він хоче мене."

Я думала, що Вікторія сварилась з Джоні через Джоела. Вона сварилась з Сесіль. Через її чоловіка.

Стівен дивився на щось поза моїм плечем, ніби згадуючи те, що було.

- Я також намагався переконати її тієї ночі. Сказав лишити мою родину в спокої і повернутись до Бостону.

Я згадала Стівена у видінні, що шепотів щось наполегливо Вікторії на вухо.

Він знову поглянув на моє обличчя.

- Нічого з цього не спрацювало. Тому мати вирішила взяти справу у свої руки. Щоб захистити нашу сім'ю та наше майбутнє. Вона відправила мене додому на таксі і пішла за твоїм братом та дівчиною до мотелю. Вона зачекала, коли Пері пішов, а тоді зайшла і застрелила її з цього пістолета. У мого батька гігантська колекція. Якщо поліція буде обшуковувати мій дім, то навіть не зрозуміє, що одного не вистачає.