Іще ніч... - Ведмеденко Олег Валентинович

Що є день у біблійній мові? Мовою гебру, що нею написаний Старий Заповіт, слово “день” звучить як “йом” і означає “день”, “період”, “етап”. Тобто, три великі етапи перебуватиме пророк Божий в душах людських, в свідомості людей, – три дні і три ночі перебуватиме Христос, слово Боже в серцях людських, “у серці землі”. Три періоди: увірування, восиновлення і ствердження, одухотворення, розповсюдження віри Божої. Це й буде велике духовне хрещення во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. “Хрещення” – грецькою “баптисма” – “повне занурення” у віру що чинна любов’ю (в ім’я Отця); реалізація цієї віри, восиновлення її в тілі нашому, в тілі Церкви через смирення (во ім’я Сина); і одухотворення, оспівування та розповсюдження її (во ім’я Духа Святого). І тільки тоді, коли минуть ці “три дні і три ночі”, – то “викине риба Йону на суходіл”: моря людських пристрастей, моря пожадливостей, ненависті, ворохобства уже не буде. Як і читаємо у Відкритті:

“І бачив я небо нове й нову землю, перше-бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було.

І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із Неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.

І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними»…

Той, Хто свідкує, говорить оце: «Так, – незабаром прийду!” (Об. 21.1–3; 22.20).

Амінь. Прийди, Господи Ісусе!

ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ!

Запитання: Почула від свідків Єгови, що Христос, мовляв, зовсім і не є Богом во плоті, але простим творінням Божим, як і ми з вами, тільки досконалим. Чи це так? Які вірші із Святого Письма вказують на Божество Ісуса?

Відповідь: Дійсно, в релігійному світі існують окремі конфесії, представники яких відкидають Божественну сутність Ісуса Христа. Вони називають Його найдосконалішим, найсвятішим, найдуховнішим але, усе-таки, творінням. Для того, щоб з’ясувати істину, давайте звернемося до Святого Письма – єдиного незаперечного джерела інформації.

Євангельське благовістя – це блага (добра) звістка про спасіння, що її приніс на землю Син Божий, Бог Слово, Бог, явленний во плоті. Віра в Ісуса Христа як в Єдинородного Сина Божого є твердинею, каменем, духовною підвалиною Церкви. Якось Ісус запитав Своїх учнів: “А ви за кого Мене маєте?” Симон Петро відповів і сказав: “Ти – Христос, Син Бога Живого!” Далі Євангелія так висвітлює реакцію Ісуса на визнання Його Сином Божим: “А Ісус відповів і до нього промовив: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров (плоть і кров – тут “людина”. – Авт.) тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля (ти, і такі як ти – віруючі і вірні, що сповідують Мене Єдинородним Сином Божим. – Авт.), і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, – і сили адові не переможуть її” (Євангеліє від Матвія).

Під час благовіщення архангела Гавриїла Діві Марії, він прорік: “І ось Ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому Ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий... (Євангеліє від Луки).

Свідчення про Христа, як про Сина Божого, звучало і з уст Самого Бога Отця під час хрещення Ісусового: “Це Син Мій Улюблений...” Так само і у момент преображення Господнього.

Цікаво, що і свідки Єгови, і представники інших конфесій, не можуть заперечити Богосинівства Ісусового, але тлумачать його у переносному змісті, як синівство умовне. Для цього, як правило, наводяться такі вірші із Святого Письма: “Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі”; “Я сказав був: «Ви – боги, і сини ви Всевишнього всі, а однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож” тощо. Так! Усі ми сини Божі по благодаті Христовій. Але Сам Христос – є Син Божий, Бог Істинний від Бога Істинного, Рожденний, Несотворенний, Одноістотний з Отцем, бо Ним і віки Він створив.

Спробу позбавити Ісуса Божеського достоїнства робили іще фарисеї в часи першого приходу Його. Власне визначення Ісусом Свого Богосинівства і стало офіційним приводом для засудження Його до ганебної смерті на хресті: “Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. Відповів їм Ісус: «Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, – за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?» Юдеї Йому відказали: «Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, – бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш»... Відповів їм Ісус: «Хіба не написано в вашім Законі: «Я сказав: ви боги?» Коли тих Він богами назвав (тут “бог” від “багатий” – багатими на віру, на знання, на земні й Небесні багатства, що щедрою рукою Господь наділяє усім нам по благодаті Своїй, чекаючи від нас у відповідь плодів милосердя та богопізнання. – Авт.), що до них слово Боже було... то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: «Зневажаєш Ти Бога», через те, що сказав Я: «Я – Син Божий»?”;

“А люди, які ув’язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто то вдарив Тебе?» І багато інших богозневаг говорили про Нього вони...

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій (синедріон – вищий церковний суд. – Авт.), і сказали: «Коли Ти Христос, скажи нам». А Він їм відповів: «Коли Я вам скажу, – не повірите ви»... Тоді всі запитали: «То Ти Божий Син?» А Він їм відповів: «Самі кажете ви, що то Я»... А вони відказали: «Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!..”

Щоб слова “Син Божий” не були витлумачені інакомовно, Священне Писання приєднує до них слово “Єдинородний”, “Однороджений”, тобто Один Єдиний, Який є народженим (а не сотвореним!) від Отця: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Бог Слово – Предвічний Логос, Христос. – Авт.). Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця...

Ніхто Бога ніколи не бачив, – Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був…” “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Євангеліє від Івана).

Багато місць із Святого Письма прямо указують нам на Божество Ісуса. Наведу лише декотрі:

Іс. 40.3: “Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому (Ісусу Христу, Богу нашому рівняв стежки в юдейській пустелі бездуховності Іван Хреститель. – Авт.)”.

Іс. 9.5: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть Ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру”.

1Ів. 5.20: “Ми знаємо, що Син Божий прийшов і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого... Він – Бог правдивий і вічне життя!”

Рим. 9.5: “... і від них же (від ізраїльтян. – Авт.) тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний навіки, амінь”.

Іс. 54.5: “Бо Муж твій (тут – Церкви. – Авт.), Творець твій, – Господь Саваоф Йому Ймення (до речі, Саваоф, “Бог воїнств”, “Бог воюючий” – одне з Імен Божих, а не тільки Ягве /Єгова, “Сущий”/ . – Авт.), а твій Викупитель – Святий Ізраїлів (Христос. – Авт.), – Він Богом усієї землі буде званий!”

1Тим. 3.16: “Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог явився во плоті”.

Мф. 1.23: “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Емануїл, що в перекладі є З нами Бог (Бог, а не просто людина. – Авт.)”.

Євр. 1.8–9: “А про Сина [сказано]: «Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання – берло праведності. Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радості більше, ніж друзів Твоїх”.