Приказки - Руданський Степан Васильевич
Тут можно читать бесплатно Приказки - Руданський Степан Васильевич. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mir-knigi.info (Mir knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
ЩО РАБИН РОБИТЬ?
Випив мужик півкватирки,
Хлібом заїдає.
А жид ходить коло шинку,
Борухи співає.
«Чи є, Мошку, у вас рабин?» -
Став мужик питати.
А жид: «Гирсти! А чому ж нам
Рабина не мати?»
«А розумний у вас рабин?»
Жид аж вийшов з себе:
«Та вже ж,- каже,- розумніший,
Мужику, за тебе!..»
«А що ж рабин у вас робить?
Що він поробляє?»
«Що він робить? Все читає…
Читає… читає».
«А коли ж він спочиває,
Як все коло книжки?»
«Спочиває дуже мало
Або ані кришки.
Он привик, бач, коло книжки
День і ніч сидіти».
«А як же ж то, орендарю,
У рабина діти?»
«Та тим глупством у нас рабин
Себе не займає:
Єсть такий там у рабина,
Що за дітей дбає».
МОШКО І СУРА
«Щоб ти мені, Сура,
Здоровенька була!..»
«А ти ж, Мошку, як?»
«Я вже буду й так!..»
ДВА РАБИНИ
Два рабини на коршомці
Зашабашували,
Одправили борухати,
За стіл посідали.
На кождому лапсардаки,
Шапка шабашкова,
Сидять собі коло столу,
Жоден - ані слова.
Аж приходить чоловік наш,
Кварту набирає.
«А хто то в вас, орендарю?» -
Шинкаря питає.
«І то рабин, і то рабин!» -
Шинкар обізвався.
«Чому ж вони не говорять?» -
Чоловік спитався.
«Ет, Іванцю,- жидок каже,-
Нащо то питати!
Що розумні такі люди
Мають розмовляти?
Що один з них добре знає,
То і другий знає,
А чого один не знає -
І другий не знає».
БОРОДАТИЙ ХУСИТ
На підсінні в малій хаті
Сидить старий хусит,
Вопівночі над талмудом
Бородою трусить.
І, як рабин, зачитався,
Читає, читає!..
А з підсіння запорожець
В вікно заглядає…
Заглядає та гадає,
Чим би поживитись;
Але в жида всюди голо,
Куди подивитись.
Тілько сам він бородатий,
Борода до пупа,
Та книжок його поганих
Кругом ціла купа…
Замишляє запорожець
Жида підголити
І що раз, то голосніше
Почав говорити:
«Хто-но тілько великую
Бороду кохає,
Той ніколи великого
Розуму не має!»
Чує хусит бородатий,
Перестав читати…
А тут йому голосніше
Хтось почав казати:
«Хто-но тілько великую
Бороду кохає,
Той ніколи великого
Розуму не має!..»
Подивився жид на себе,
Бородою трусить:
«Гирсти? Як то? То я дурень?
Дурень старий хусит?»
І до свічки бородою!..
Спалив половину…
Але знов він чує голос
В ту ж саму годину!..
Знов борода над свічкою
Запалахкотіла
І в минуті щезла з димом
До самого тіла!..
Засміявся запорожець,
Пішов собі спати…
Але хусит сидить, бідний,
Та й став розважати:
«Правду воно говорило,
Правду пак казало,
Бо й я з своїм бородою
Розуму не мало!..
Борода такого мати,
Так його любити…
І над свічком, над тим свічком
До губа спалити!..
Ах, веймир! Що Сура скаже?
Що всі люди скажуть?..
Ото дурень старий хусит!
Ще й з руком покажуть…»
АРШИН
Іде Мошко через ліс,
Аж вовк вибігає;
Мошко скочив на пеньок,
Аршин підіймає.
І аршином навісний
До вовка цілиться -
Аж тут - трах! - із-за корчів
Бахнула рушниця.
Бідний Мошко як стояв,
Так і затрусився
Та із пеньку сторчака
В рів і покотився.
От ті вовка потягли,
Покинули жида…
Але якось у рові
Одійшла огида.
І зводиться стихача,
Аршин підіймає,
Оглядає здалеки
Та й сам промовляє:
«Вісім,- каже,- літ ходив
Я з тобою шити,
А все-таки я не знав,
Що ти був набитий».
МАСЛО
Вивіз Лейба горщик масла
В місто продавати
Та й пішов собі на ринок
Купця відпитати.
А чоловік коло воза
Чекає, чекає.
Далі випив півкватирки,
Масло добуває…
Добув масла, достав хліба,
Засів та й балує.
Де побачить христянина -
Просить та й годує.
З’їли масло добрі люди,
Що тоді робити?..
Б’є він горщик коло воза,
А сам іде пити.
Підпив собі, як годиться,
Назад повертає.
Коли гляне - коло воза
Лейба умліває.
Умліває, ломить руки
І плечима ниже,
А собачка невеличка
Черепочки лиже.
«Лихо мамі твому, гицлю!
Де ся масло діло?»
«Лихо мамі!.. Таже бачиш,
Що песеня з’їло!»
«Брешеш, гицлю, десять фунтів
Було в масла мого.
Гицлю ти!.. Й само собачку
Не заважить того!»
І пійняв жид ту собачку,
На ваги чіпляє,
А собачка десять фунтів
Ледве дотягає.
«Видиш, гицлю? То собачка!
Де ж ся масло діло?»
«Де ж ся масло його діло?
Таж песеня з’їло!»
«Ну нехай собачку - масло!..
Де ж собачку буде?..»
«Де ж собачка - таже онде!
Видять добрі люди!»
«Ну нехай воно собачку!
Де ж ся масло діло?»
«Все де масло та де масло!
Таж песеня з’їло!..»
«Що з тобою говорити?
Лихо мамі твому!
Сідай уже, сідай, гицлю,
Та вези додому!..»
Похожие книги на "Приказки", Руданський Степан Васильевич
Книги похожие на "Приказки" читать онлайн бесплатно полные версии.
Руданський Степан Васильевич читать все книги автора по порядку
Руданський Степан Васильевич - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.