Правда - Пратчетт Терри Дэвид Джон
— Так, але ти міг вибирати! І в будь-якому разі, аристократія не дозволить одному зі своїх помирати з голоду. В таких випадках завжди знаходиться якась безглуда робота за дуже пристойну платню…
Вона раптом затнулась, часто дихаючи, й відкинула з очей пасмо волосся. Після чого поглянула на нього поглядом пушкара, що вже запалив фітиль, але раптом замислився, чи гармата з ворожого боку не виявиться набагато більшого калібру.
Вільям відкрив рота, спробував заговорити, зупинився і спробував знову. Врешті-решт, трохи хрипко, він промовив:
— До певної міри ти маєш рацію…
— Далі має бути «але». Я знаю, — сказала Сахариса.
Вільям раптом зауважив, що на них дивляться всі друкарі.
— Так, але…
— Ага!
— …але це велике «але», якщо не заперечуєш. Це важливо! Хоча б хтось мусить перейматись… великою правдою. Чого Ветерані, як правило, не робить, так це — великого зла. А ми ж мали володарів, що були геть божевільні — й дуже, дуже жорстокі. Причому не так давно. Ветерані не міг би бути «дуже доброю людиною», але я не далі ніж сьогодні снідав із чоловіком, котрий міг би бути незрівнянно гіршим правителем. І таких, як він — легіон. А те, що відбувається зараз — неправильно. А що до твоїх дурнуватих любителів папужок, то якщо їх цікавлять тільки створіння, котрі кудкудакають в кліточках, то рано чи пізно до влади прийде хтось такий, хто позапхає їм цих папужок у горлянки! Тобі це сподобалося б? Якщо ми не напружимось, то все, що про що вони встигнуть дізнатися — це ідіотські… історії про собак, що розмовляють, та «Ельфи з’їли мою дресировану мишку». Тому не читай мені лекцій про те, що важливо, а що ні, ясно?
Вони втупились одне одному в очі.
— Не смій зі мною так розмовляти.
— Це ти не смій зі мною так розмовляти.
— У нас недостатньо реклами. «Сенсації» забивають площу оголошеннями від найбільших гільдій, — змінила тему Сахариса. — Ось що нам потрібно, а не розповіді про те, скільки важить срібло.
— І що я можу тут зробити?
— Придумати, як залучити побільше реклами!
— Це не моя робота! — вибухнув Вільям.
— Це — те, що потрібно для порятунку твоєї роботи! Ми ставимо лише пропозиції вправити суглоб чи вилікувати біль у попереку, по пенні за рядок!
— І що? Пенні складаються докупи!
— Ти хочеш, щоб нас називали «Газетою про старечий ревматизм»?
— Я перепрошую, то ми робимо номер чи ні? — спитав Вернигора. — Не те щоб нам не подобалось вас слухати, але кольорові малюнки заберуть чимало часу.
Вільям і Сахариса роззирнулися. Вони були в центрі загальної уваги.
— Послухай, я розумію, що це багато для тебе значить, — сказала Сахариса, понижуючи голос. — Але всі ці… політичні питання… це справа Варти, а не наша. Ось і все.
— Слідство застрягло. Це випливає з розмови з Ваймзом.
Сахариса вивчала його скам’яніле обличчя. Перехилившись через стіл, вона раптом погладила його по руці.
— Тоді, можливо, твої зусилля не марні.
— Ха!
— Ну, якщо Ветерані збираються помилувати, то, можливо, це тому, що дехто злякався твоїх дій.
— Ха! І хто це — «дехто»?
— Ну… сам розумієш… ті, хто всім управляють. Вони помічають усе. І, напевно, читають «Час».
Вільям блідо всміхнувся.
— Завтра ми знайдемо когось для роботи з рекламою, — сказав він. — І цей додатковий співробітник нам точно не завадить. Гм… Я збираюсь трохи пройтися. Заодно візьму для тебе ключа.
— Ключа?
— Тобі ж потрібна сукня для балу?
— Ох. Справді. Дякую.
— І не думаю, що ті двоє повернуться, — додав Вільям. — Навряд чи наразі в місті ще якийсь пункт перебуває під таким же надійним наглядом, як цей.
Бо Ваймз хоче дізнатись, хто прийде по наші душі наступним, подумав він. Але вирішив цього не казати.
— Що конкретно ти збираєшся робити? — спитала Сахариса.
— По-перше, зайду до найближчої фармації, — сказав Вільям, — а тоді збираюсь забігти додому по того ключа, а тоді… Хочу побалакати з одним чоловіком про одного собаку.
«Нова фірма» влетіла до порожнього особняка й грюкнула за собою засувом.
Пан Тюльпан зірвав шати непорочності й пожбурив їх на підлогу.
— Я ж казав, мля, що всякі «помізкуємо» ніколи не працюють! — крикнув він.
— Вампір, — процідив пан Шпилька. — Це місто хворе, пане Тюльпане.
— Що він зробив, мля?
— Щось на кшталт нашого знімку, — відповів пан Шпилька. На мить він заплющив очі. Йому боліла голова.
— Ну, я був перевдягнений, — сказав пан Тюльпан.
Пан Шпилька здригнувся. Пана Тюльпана неважко було б упізнати навіть у тому випадку, якби йому вдягли на голову залізне відро (яке, напевне, проіржавіло б за кілька хвилин).
— Не думаю, що це допомогло, — сказав він.
— Ненавиджу, мля, знімки, — прогарчав пан Тюльпан. — Пам’ятаєш Мулдавію? Всі ті оголошення? Аж хворим стаєш, коли бачиш на кожній стінці свою, мля, фізію з підписом «Живим або мертвим!». Ніби вони ніяк не можуть вибрати.
Пан Тюльпан вивудив із кисета те, що вважав першосортним «смуджем», і що насправді було сумішшю цукру з сушеним пташиним лайном.
— Так чи так, ми не могли не вколошкати того пса, — сказав він.
— Немає гарантій, — сказав пан Шпилька. Його знову пересмикнуло. Головний біль став справді сильним.
— Слухай, ми, мля, зробили роботу, — сказав пан Тюльпан. — Я, мля, не пригадую, щоб хтось казав нам про перевертнів та вампірів. Це їхні, мля, проблеми! Кажу тобі: приб’ємо клоуна, хапаєм гроші і вперед до Псведополя чи куди завгодно!
— Пропонуєш забити на контракт?
— Так, раз там є примітка дрібним шрифтом!
— Одначе хтось та впізнає Чарлі. В цьому місті дохляки, схоже, рідко залишаються дохляками.
— Думаю, я в цьому плані міг би, мля, зарадити, — сказав пан Тюльпан.
Пан Шпилька прикусив губу. Він краще за пана Тюльпана знав, що в їхньому бізнесі потрібна певна… репутація. Ніхто не вів ніяких записів — але чутку не зупиниш. А «Нова фірма» часом мала справи з дуже серйозними гравцями, і такі особи зазвичай помічали все…
Але в словах Тюльпана було раціональне зерно. Це місто вже дістало пана Шпильку. Воно просто калічило його чутливу натуру. Коли на кожному кроці зненацька натикаєшся як не на вампіра, то на перевертня — це ненормально. Це не свободи — це вільнощі.
Втім, підтримувати свою репутацію можна по-різному.
— Гадаю, — повільно сказав він, — нам варто піти пояснити дещо нашому шановному законнику.
— Точняк! — зрадів пан Тюльпан. — А тоді я відірву йому голову.
— Для зомбі це не смертельно.
— Прекрасно — нехай подивиться, як я гратиму нею в м’яча!
— А ще один візит ми зробимо до тієї друкарні. Коли споночіє.
Щоб, додав пан Шпилька про себе, не залишати там той знімок. Це була серйозна причина. Причина, яка задовольнила би будь-кого. Але була ще одна причина. Той… вибух темряви перелякав пана Шпильку до глибин його зморшкуватої душі. Він спричинив цілу хвилю спогадів, і ця хвиля накрила пана Шпильку з головою.
Пан Шпилька набув чимало ворогів, але досі це його не хвилювало, позаяк усі вони були мертві. Проте темне світло пронизало найпотаємніші закапелки його мозку, і тепер йому здавалося, що його вороги зовсім не зникли з цього світу. Йому здавалося, що вони все ще тут, і продовжують за ним спостерігати — просто з дуже великої відстані. Причому ця відстань була дуже великою тільки для нього — а для них це було на відстані простягнутої руки.
Він не сказав би цього навіть Тюльпанові, але в спалаху темряви він зрозумів: їм знадобляться геть усі гроші, що вдасться заробити на цій справі — бо настав час зав’язувати.
Пан Шпилька був не надто обізнаний в царині теології. Весь зв’язок між ними обмежувався тим, що Шпилька вряди-годи супроводжував пана Тюльпана до найбагатших храмів та каплиць, та ще одного разу скрутив в’язи первосвященику, котрий намагався розвести на гроші самого Френка Наббса на прізвисько «Довбень». Проте з того, що пан Шпилька все ж таки розумів у справах віри, випливало, що зараз саме час спробувати зрозуміти більше. Можливо, він переслав би жерцям грошей, чи хоча б повернув щось із викраденого. Прокляття, для початку можна було б не їсти яловичину по вівторках, чи як там воно прийнято. Аби тільки припинилось це відчуття, ніби йому відгвинтили задню половину черепа.
Похожие книги на "Правда", Пратчетт Терри Дэвид Джон
Пратчетт Терри Дэвид Джон читать все книги автора по порядку
Пратчетт Терри Дэвид Джон - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.