Байки - Глібов Л. І.
Тут можно читать бесплатно Байки - Глібов Л. І.. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mir-knigi.info (Mir knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Конец ознакомительного отрывкаКупить книгу
Ознакомительная версия. Доступно 6 страниц из 30
СПІВАКИ
Сусід до себе кликав кума:
- Приходь лиш, брате, на часок:
По чарці вип’ємо, сальця з’їмо шматок…-
А справді - так не те він дума;
То кумові сказав він тільки так!
Хотілося ж, щоб похвалиться -
Яких він назбирав Співак.
От кум прийшов; посіли як годиться;
По одній випили, по другій налили…
Тут парубки як утяли!
Роззявили роти - гукають…
Хто вгору дме, а хто пищить…
Аж головою кум вертить:
- Чорт батька знає як співають! -
Став він хазяїну казать,-
Аж вуха далебі болять! -
- Та, може, й так…- хазяїн став мовляти,-
Є трохи хвалшу, що й казати…
Так он що - все народ такий,
Як кажуть, золотий!
То сількісь, що не так співають,
Зате горілки не вживають!
А по мені - вже лучче пий,
Та діло розумій.
1853.
СКОРОБАГАТЬКО
Десь на шляху, біля діброви,
У хаті чепурній шинкарочка жила;
Про біле личко, чорні брови
Далеко чутка йшла.
Один купець - забув, як звати,-
Із ярмарку багато грошей віз
І до шинкарчиної хати
Він привернув і з воза зліз.
Вишнівочка-первак, хазяйка чорноброва,
Та ще к тому веселая розмова
Забавили його,
І він забув погонича свого.
Шинкарка язиком, як на цимбалах, грає,
Купець, прицмокуючи, п’є,
Погонич все на клунок поглядає,
Бо догадавсь, яке добро там є.
У хаті жарти, сміх; погонич пильно слуха
Та й думає: «Багатим всюди рай».
А біс йому в обидва вуха
Все шепче: «Утікай!
Багатирем ти станеш, будеш паном,
Розкошуватимеш весь вік…»
І розум в голові покривсь чудним туманом…
Погнав він коненят і десь у полі зник.
Одумався гуляка, вийшов з хати,
Туди-сюди - було та загуло…
Купець заметушивсь…«Рятуйте!» - став кричати,
А рятувать і нікому було.
Побіг він, плачучи, шукати вітра в полі;
Нема ні чутки, ні сліда.
Не сподівався він такої злої долі,
Не снилася йому така біда.
Літали в полі скрізь і вітра не піймали…
Рибалки шапочку край берега найшли,
І хвилі їм нічого не сказали,
До моря горе понесли.
За днями дні летіли і минали;
Пристарілось і те, що змолоду цвіло;
Багато деяких пісень переспівали;
Постало те, чого і не було.
Скоробагатько по горі скотився,
У городі на ноги став,-
На пустирі будинок уродився
І всіх причарував.
Меди і вина щастя розливало,
Скоробагатько панував,
Усе йому кувало і плескало,
І чорт дітей, як кажуть, колихав.
Як бджоли на той мед, злітались городяне,
І ласо їли всі, і солодко пили,
Розумником його зробили громадяне,
Хоч казочку про шапочку й плели…
Що язики! Не вимовчать ніколи,
А добрі пироги
Не вороги;
Не слід цураться хліба й солі.
Хотів сказать ще більше я,
Та перебила доленька моя:
«Даремна,- каже,- річ, і рот тобі замажуть,
Сиди собі, не лізь,
Бо золотий обушок, люди кажуть,
Відчинить двері скрізь».
1892-1893.
СИЛА
Щоб хуторну хандру прогнати,
Один вигадливий Панок
Задумав до себе розумних наскликати
І світом мудрості розбуркать свій куток.
На раду він покликав Кума,
Бо між розумними то був найкращий цвіт:
Він і мовчить розумно, і розумно дума,
Бо знав людей і бачив світ.
Приїхав Кум - і почали судити:
- Отак і так,- Пан каже,- хочу я;
Чи буде бобу решето, скажи ти?
Чи гарна вигадка моя?
- Цікаве діло! Що й казати! -
Промовив Кум.- Гаразд придумав ти;
Хоч не багатечко, а можна назбирати,
Бо дурнями, мовляв, хоч греблю нагати…
Ось нум лічить, чи прийдеться до діла?
Панько Небреха - перша голова,
Вовчок та Мирний - се ще два;
Нечуй та Свистуненко Сила…
- Тю-тю на тебе! - крикнув Пан.-
На біса ти до гурту пхаєш Силу?
Хіба за те, що дорогий жупан?.
А от і проминув ти Сліпченка Данилу!
- Цить,- каже Кум,- я не збрешу;
Не торохти, сховай слова завзяті,
Скажу я нищечком, бо піч у хаті…-
Той ухо прихилив, а Кум шу-шу, шу-шу…
- Хіба! - промовив Пан і засміявся.-
Покличемо і Силу, коли так…
Розумний, Куме, ти удався!
Куди не поверни - мастак.-
Як радилися, так і сталось;
Як квіточка, надія розцвіла;
Хоч небагатечко гостей зібралось,
А все ж бесіда гарная була.
Як тихая вода, лились розумні речі
І вимовлялось те, чого ніхто не чув;
І Сила там між ними був -
Скакав, як дурень з печі…
- От тобі й на! - хто-небудь пристидить.-
Розумних кликали і дурня приліпили,
Правенько почали та й покривили…-
Та годі вам, мовчіть!
Тут сила не в тому, що дурень Сила,
А в тім, що гроші - сила.
Ознакомительная версия. Доступно 6 страниц из 30
Похожие книги на "Байки", Глібов Л. І.
Книги похожие на "Байки" читать онлайн бесплатно полные версии.
Глібов Л. І. читать все книги автора по порядку
Глібов Л. І. - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.