Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі

Взагалі ти бачиш слова цієї книги, але забуваєш їх так швидко, що не можеш усвідомити, що там було щось написано — слова зникають з твоєї голови ще до того, як ти встигаєш їх переосмислити — зокрема таке заклинання лежить в основі Вогняного Ланцюга. Чарівники давніх часів використовували подібні заклинання, щоб захистити написані ними небезпечні книги — і починали цікавитися, чи можна зробити те ж саме з людиною, щоб вона зникала точно так само, як і слова в деяких магічних книгах.

Ніккі знову звернулася до книги.

— Але, звичайно ж, виконати таке з живою людиною набагато складніше, ніж зі словами в книзі.

Річард вже давно зрозумів, що зумів запам'ятати «Книгу Зниклих Тіней» лише завдяки своєму дару. Зедд пояснив, що без цього він не зміг би запам'ятати жодного слова з цієї книги.

— Так про що ця книга? — Запитав він.

Ніккі, нарешті, відірвалася від сторінок і подивилася на них.

— Це книга магічних приписів.

— Знаю, ти це вже говорила. — Терпляче сказав Річард, — приписів чого?

Ніккі глянула на сторінку, проковтнула клубок у горлі і знову подивилася йому в очі.

— Я думаю, що це справжня книга правил про те, як вводити в гру шкатулки Одена.

У Річарда знову пробігли мурашки по шкірі, поколюючи руки і ноги. Він бережно взяв книгу з рук Ніккі. Дійсно, вона зовсім не була порожньою. Кожна сторінка зберігала в собі текст, написаний дрібним почерком, діаграмами, схемами і формулами.

— Це древнєд'харіанська? — Подивився він на Ніккі, — Ти хочеш сказати, що вмієш читати на древнєд'харіанській мові?

— Звичайно.

Річард переглянувся з Бердіною.

Він одразу ж зрозумів, що книга неймовірно складна. Він вчив древнєд'харіанську мову, але про те, що говорилося в цій книзі, можна було тільки здогадуватися.

— Цей текст найскладніший з тих, що мені доводилося читати на древнєд'харіанській мові, — сказав він, перегортаючи сторінки.

Ніккі посунувся ближче і вказала на сторінку, з якої він почав.

— Це все допоміжний матеріал до формул, потрібних для чаклунства. Щоб зрозуміти їх, тобі потрібно знати формули заклинання.

Річард заглянув в її блакитні очі.

— А ти знаєш?

Ніккі стиснула губи і хмуро подивилася на сторінку.

— Важко сказати… Мені потрібно якийсь час, щоб зрозуміти, чи зможу я допомогти з перекладом.

Бердіна знову піднялася навшпиньки, і втупилася в книгу, перевіряючи, чи не з'явиться їй хоча б одне слово.

— Чому ти не можеш відразу сказати? Я маю на увазі, що ти або можеш прочитати цю книгу, або ні.

Ніккі запустила руку в своє світле волосся і глибоко зітхнула.

— З магічними книгами все не так просто. Це щось подібне до магічного рівняння. Ти можеш знати цифри і спочатку думати, що зможеш вирішити його, але коли натикаєшся на невідомі елементи — знаки, що позначають незнайомі тобі поняття, виявляється, що рівняння ти розв'язати не можеш. Просто знати числа недостатньо, потрібно знати значення кожного елемента або спосіб обчислити це значення.

Звичайно, я спрощую, щоб ти зрозумів, про що йде мова. Тут використані не прості знаки. Інтерпретації заклинань сильно застаріли, тому їх уже складно зрозуміти. А те, що вони написані на древнєд'харіанській мові, ще більше ускладнює завдання, тому що слова та їх значення з часом змінюються. Додатково до всього книга написана на більш старому діалекті.

Річард торкнув її за руку, закликаючи до уваги.

— Ніккі, це дуже важливо. Як думаєш, ти могла б з цим впоратися?

Вона з сумнівом подивилася на книжку.

— Мені знадобиться час. Я повинна перевести досить багато, щоб сказати, вийде в мене чи ні.

Річард забрав у неї книжку, закрив її і повернув назад.

— Тоді краще візьми її з собою. Коли у нас буде більше часу, ти посидиш над нею і вирішиш, впораєшся чи.

Ніккі підозріло насупилася.

— Про що це ти? Що у тебе на думці?

— Ніккі, хіба ти не розумієш? Це може бути наша відповідь. Якщо ти зможеш перевести, якщо зможеш зрозуміти, може це і буде тим самим, що зможе завдати удару, виправити те, що зробила Сестра Юлія. За допомогою цієї книги, ми, можливо, зможемо вивести з гри шкатулки Одена.

Ніккі дбайливо потерла обкладинку маленької книги.

— У цьому є сенс, Річард. Але знати, як робити щось, не означає мати можливість скасувати це.

— Ніби як спробувати зробити себе невагітною? — Запитала Кара.

Ніккі посміхнулася.

— Щось на зразок того.

Випадкова аналогія Кари повернула Річарда до Келен і до того часу, коли вона була вагітна. Зграя найманців підстерегла її і побила до напівсмерті. Келен втратила їх з Річардом дитину. Вагітність закінчилася ще до того, як він, Річард, дізнався про неї.

Біль від спогадів про прибиту горем Келен збивала з ніг. І не було сил прогнати непрохані спогади. Засунути їх назад у пітьму свідомості. Ніккі насупилася, очевидно, помітивши вираз муки на його обличчі. Він залишив без уваги її мовчазне занепокоєння.

— Думаю, тобі не треба нагадувати, наскільки все це важливо — сказав він.

Ніккі затримала на ньому довгий погляд, немов хотіла сказати, що завдання може бути непідйомне, і в той же час відчайдушно не хотіла вимовляти цього вголос. Нарешті, вона стиснула губи і кивнула.

— Я зроблю все, що зможу, Річард.

Раптом її обличчя просвітліло. Вона повернула книгу зворотньою стороною, швидко відкрила останню сторінку і якийсь час стояла, поглинена читанням.

— Цікаво, — пробурмотіла вона.

— Що? — Запитав Річард.

Ніккі відірвалася від книги і подивилася на нього.

— Бачиш… У деяких магічних книг є додатковий захист від стороннього використання — деякі заключні кроки, які дуже важливі, але включені не були. Так що, навіть якщо шкатулки вже в грі, можливо ми зможемо перешкодити серії необхідних дій. Ти розумієш, про що я? Іноді, якщо книга досить небезпечна, вона буває не закінчена. Але завжди містить у собі щось, щось допомагає закінчити її.

— Щось… Наприклад?

— Не знаю. Ось і хочу перевірити. — Вона підняла палець. — Дозволь, я почитаю цю частину…

Через секунду вона підняла очі і постукала по сторінці.

— Так, я була права. Тут попередження про використання цієї книги — потрібно користуватися ключем. З іншого боку без ключа все, що було зроблено раніше, буде не тільки безрезультатним, але і смертельним. Сказано, що протягом одного повного року ключ повинен завершити все, що зроблено по цій книзі.

— Ключ… — рівно повторив Річард.

Він подивився на Бердіну.

— … І будуть вони тремтіти від страху, усвідомивши своє діяння, і кинуть тінь ключа серед кісток… — процитувала Морд-Сіт «Байки Янклі». — Ви думаєте, це — він? Той ключ з книги?

Щось ворухнулося в темних куточках його підсвідомості. А потім — сліпучий спалах розуміння. Все його тіло обпекло крижаним холодом, руки і ноги заціпеніли.

— Добрі Духи… — прошепотів він.

Ніккі насупилася.

— Річард, що трапилося. Ти білий, як крейда.

Йому було важко змусити себе говорити.

— Мені потрібно потрапити до Зедда, — нарешті почув він власний голос.

Ніккі підійшла до нього і взяла за руку.

— Що трапилося?

— Думаю, я знаю, що таке ключ.

Річард почав задихатися, серце вистрибувало з грудей. Все, що він знав, перевернулося з ніг на голову, і всі шматочки зібралися воєдино. Він ніяк не міг зітхнути.

— Вони будуть тремтіти від страху, коли усвідомлюють свої діяння і кинуть тінь ключа серед кісток…

— Так і що ж по твоєму…

— Я поясню, коли ми туди доберемося. Нам треба йти! Зараз же.

Стурбована, Ніккі опустила книгу в кишеню свого чорного плаття.

— Я зроблю все, що зможу, Річард. Я все дізнаюся, обіцяю тобі.

Відчужено кивнувши, він намагався зібратися з думками. Немов спостерігаючи за собою з боку, він схопив Бердіну за руку.

— У Бараха було секретне місце — особиста бібліотека. Мені потрібно щоб ти постаралася дізнатися, де вона знаходиться.

Бердіна кивнула.