Твердиня - Кидрук Максим Иванович
Ознакомительная версия. Доступно 31 страниц из 151
—В пусте... почав українець, але прикусив язика, побачивши! як метнулись угору брови Джейсона, віщуючи близькість нового шквалу.
Через п’ять хвилин чекаю нагорі.
Сивочолий розвернувся і вийшов. Стрілець посунув слідом, деліі катно тримаючись на крок позаду.
Ґрем нарешті перестав ритись у наплічнику.
—Він не згадав про мене, — озвався Сьома, зиркаючи на друзів і безмовно питаючи: що це може означати?
—Ти через ’це комплексуєш чи що? поставив риторичне зап#1 тання Левко.
—Я теж думаю, що це привід радіти, — долинув з кутка надлом-? лений голос мулата.
Певна річ, Сьома не радів, але чомусь подумав, що мовчан«а Джей- еона прозвучала як запрошення. Запрошення повернутися до Білої кімнати.
Ґрем стояв на терасі, спостерігаючи, як Лео зникає в порожньому че¬реві гелікоптера «Мі -17», і чекав, поки Амаро Кіспе відбере мачігу¬енга, які підуть на плантацію. Почувався американець кепсько, неви¬значеність душила його, але ще більше пригнічував той факт, що їх розділили: Сьома лишається в підземеллі, українець летить невідь-ку- ди, а Сатомі заслали гарувати на кухню до прилизаного італійця.
Зрештою карлик визначився. Разом з Премом вирушали п’ятеро перуанців і восьмеро індіанців мачігуенга. Перуанці вирушали без зброї, лиця були похмурими, і американець здогадався, що «похід на плантацію» вважався серед ним чимось на кшталт принизливого, але невідворотного обов’язку, якимось різновидом кріпацької повинності. Обличчя індіанців нічого не виражали: важка фізична праця була невід’ємним атрибутом їхнього існування. Ґрем вразився, помітивши, що мачігуенга босі. Він уявити не міг, як можна ходити по сельві не-взутому.
Гурт, що вирушав до плантації, мав конвоювати один зі стрільців Джейсона, той, що спускався з сивочолим у «нору» кілька хвилин то¬му. Стоячи на відкритій ділянці,,попри ранню годину починаючи пітніти, Ґрем роздивлявся його. Височенний, майже під два метри, відносно худий (принаймні він здавався худим на тлі інших трьох гор¬лорізів великого боса), з дуже крупними кістками. Плечі, лікті й колі¬на випирали, немов шарніри грубо зібраного механізму. Довгі пальці з опуклими суглобами нагадували маніпулятори японських роботів. Очі сіро-сині, волосся світле. Відчувалася скандинавська кров. Коли чоловік стояв і не рухався, то справляв враження довготелесого не¬зграби (геть чисто, опора високовольтної лінії в людській подобі), та щойно він починав рухатись, незграбність дивовижним чином зника¬ла. Рухи були стрімкими й спритними, м’язи вигравали, а маслаки, які так жахливо випирали в нерухомому стані, виглядали цілком гармо¬нійно. На відміну від колег зі «служби безпеки» Джейсона, він був жилавий, як столітній дуб. Не роздутий на.стероїдах.у,тр|нажерному залі, а по-справжньому м’язистий.
XC
14серпня 2012 року. 08:47 [UТС—5]
Паїтіті
Найпомітнішою ознакою були вилиці, що етовбурчились у стороч ни, роблячи довгасте лице схожим на череп з натягнутою на нього мас¬кою і штучними очима.
На вигляд довготелесому було років тридцять. Він був єдиним, хто йшов до плантації озброєним. На правому плечі, стволом донизу, ви¬сіла штурмова гвинтівка МІ 6, на лівому — недбало накинутий одно- шлейковий рюкзак з логотипом охоронної компанії «Blackwater» •:« чорний ведмежий слід в овальному, сплюснутому згори і знизу, при¬цілі бордового кольору.
Помітивши лого «Блекуотера», Ґрем оживився. Хай там що про неї розказують, але це американська компанія. Ймовірно, власник наплічника — теж американець. Хоч-не-хоч у серці мулата зажеврі¬ла надія: якщо співвітчизник виявиться хоч трохи приязнішим за Джейсона, тоді, можливо...
Роздуми перервав хрипкий оклик:
—Ходімо!
Довготелесий говорив скриплячим голосом, подібно до Клінта Іс- твуда зі старих вестернів. Голос пасував стрільцю на сто відсотків.
Першими рушили мачігуенга, за ними, досі ображено бурмочучи, роззброєні хлопці з ватаги Амаро Кіспе, слідом — Ґрем, довготеле¬сий стрілець замикав колону. Двоє індіанців тягли на собі кошелі з їжею, інші четверо несли порожні кошики. Вони зійшли донизу Па¬їтіті (наскільки міг судити мулат, іншими ходами, не тими, якими їх ве¬ли нагору) і вибрались у джунглі крізь замаскований заростями лаз у східній стіні. Не змінюючи порядку, кавалькада ступила на вузьку, але добре втоптану стежину, що вилася по сельві, і подалася на пів¬нічний схід. Мачігуенга чудово знали дорогу.
Просувались повільно; довготелесому довелося кілька разів при-крикувати, підганяючи індіанців. Мачігуенга пришвидшували темп, але за хвилину знову плелись наче на каторгу. Хоча, мабуть, так во¬но й було.
Двічі мулат обертався до стрільця з широкими вилицями й синіми очима і за другим разом навіть відважився заговорити (збираючись
1 «Вlаскwater» — американська приватна військова компанія, заснована у 1997 ро¬ці. У 2007-му у зв’язку з кількома міжнародними скандалами була переймено¬вана на «Хе Бетсез ИХ», за два роки — на «Асасісті». Працює на замовлення переважно уряду Сполучених Штатів, а також приватних <)ріб. Забезпечувала за¬хист американських дипломатів підчас війни в Іраку, була найнята для допомоги в ліквідації наслідків урагану Катрина, зараз бере участь у війні в Афганістані то¬що. «Віаскшаїег» («Аса<1етг»-) має чимало дочірніх компаній, деякі з них займа¬ються розробкою спеціалізованої військової техніки.
бовкнути щось на кшталт «хелло, бадді, я Грем»), але чоловік його иііпередив, жорстко урвавши:
—Не озирайся. Вперед.
Опів на десяту дерева порідшали, і незабаром група дісталась до- ижелезної відкритої галявини. Уважно придивившися, Ґрем припус- і ив, що чистина не є природною, ЇЇ вирубали в тропічному лісі. Вона мала форму прямокутника шириною вісімдесят і довжиною кілька сотень метрів. Хоча про штучність свідчила не так форма ділянки, як рівні ряди насаджених за метр один від одного кокаїнових кущів1. Рослини нагадували кущі терну і були вищими за людський зріст, ча¬сом ледь не вдвічі. Кидалося в очі, що доглянуті: гілки рівні, місця¬ми підрізані, земля спушена, волога. Тонке зелене листя пашіло ідоров’ям.
У південно-західному куті кокаїнової плантації висилась халабуда (чи радше навіс) з дахом з висушеного пальмового листя і трьома сті¬нами з довгих, грубо обструганих гілок. Усередині виднілась костру¬бата, увінчана кріслом дерев’яна конструкція, схожа на вишку, з якої судді спостерігають за тенісним матчем. Накриття захищало відсон¬ня, а «вишка» давала можливість продивлятись (а також, мабуть, прострілювати, подумав Грем) усе поле.
Довготелесий почепив наплічник на стіну халабуди і зронив:
—До праці, хлопці.
—А що мені робити? — кліпнув мулат.
Мачігуенга поскладали в тіні халабуди кошики з їжею. З одного ко¬шика дістали купу потертих сумок і стали вішати на плечі, пускаючи шлейку навскіс по тулубу. Кілька чоловіків лаштували до пояса пляш¬ки з водою.
—Агов, ти, — гукнув стрілець одного з перуанців, — ти ж ніби говориш англійською. Поясни цій дамочці її задачу на найближчі чо¬тири години.
Молодий перуанець із лицем, проораним глибокими слідами від чи¬ряків, мовчки подав Грему наплічну сумку і кивнув, кличучи за собою. Хлопець був молодим, на рік молодшим за мулата, але через подзьо¬бане вм’ятинами обличчя здавався чи не вдвічі старшим. Разом з ін¬шими перуанцями і мачігуенга вони попростували вздовж джунглів до південно-східного краю плантації.
Ґрему та його напарнику дістався другий поперечний ряд кущів.
1 Кокаїновий куш (лат. Erythroxylum coca) — вид кущоподібних рослин з роду Ери- троксилум, родини Еритроксилові. Сировина для виготовлення наркотику кокаїн.
—Це кущ коки. — Хлопчина лагідно торкнувся видовженого, за- і гостреного на кінці листочка. Він говорив, розтягуючи слова, певно, І щоб зменшити акцент.
—Я знаю, що це, бадді.
—Ти будеш іти, і рвати листя, і складати його в сумку. В ось цю.
Я буду йти з одного боку, ти — з іншого. Рви акуратно, контролюй, щоб не пошкоджувати гілку. — Перуанець показав, як правильно: не смикати, а перегинати, ламаючи черешок. Листки коки мали товсті й короткі ніжки, що міцно сполучалися з гіллям, рвучи абияк, можна залишити без кори всю гілку. — Відділяй... як його?., як це буде ан-1 глійською?.. патичок?., ні... еі ресіоіо1.
Ознакомительная версия. Доступно 31 страниц из 151
Похожие книги на "Твердиня", Кидрук Максим Иванович
Кидрук Максим Иванович читать все книги автора по порядку
Кидрук Максим Иванович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.