Таємниця одного дiаманта - Логвин Юрий
Ознакомительная версия. Доступно 21 страниц из 102
Чому ж тодi ти, звiздарю, попередив, що коли хто-небудь кривдитиме одного отрока, на того впадуть всякi халепи та бiди? I чому тодi це попередження пiдтвердилося вповнi?!
Часом, але надзвичайно рiдко, i таке буває – в зiрках вiдкривається воля Аллаха. Але повторюю, таке трапляється дуже рiдко! А от погода, вiтри, затемнення сонця й мiсяця, зорепади й комети – тi всi явища Аллах дозволяє бачити тим, хто повсякчас вивчає знаки й попередження всевишнього.
Гравець на аль-утi розкрив рота, аби що сказати злого лоцмановi, та його перебив виночерпiй.
I зразу стало зрозумiло, що цей молодий красень – їх да'ї.
– Балачки й виправдовування нашому славному Ан-Насiру, хай Аллах покрiпить його, не потрiбнi.
Ти краще витлумач, як ти розумiєш ось цi знаки зоряного неба.– I тицьнув у руки старому аркуш, списаний по-арабськи та з точнiсiнько такими позначками, якi вже були у потаємному листi з латинською абеткою.
Лоцман пiдсунувся ближче до свiтильника, пiдправив гнiт i заходився уважно читати письмена. Було двi помилки в позначках широт та у висотi зiрок над обрiєм. Можливо, цi двi помилки – пастка для нього. I вiн вирiшив вияснити цi помилки, щоб якось себе забезпечити. Пояснив фальшивим кадiбам Ан-Насiра, де помилки.
– Це все має вагу чи для вас, звiздарiв, чи для руббанiв. Ти скажи, можна взнати по цих позначках, звiдкiля було вiдправлено цього листа?!
Мандеєць потер скронi, рукою прикрив очi, мовчав.
– Нi, точно не можна встановити. Не визначенi iншi прикмети, не дано опису прибережних вод i ознак, не сказано про вiдмiннi вiтри! А по широтi цим мiсцем могла бути i Софала, мiг бути i Цейлон, i Суматра, i Малайський пiвострiв. Отут мiг бути вiдправник цього листа…
Знову старший за вiком хашашiн почав прискiпуватись до лоцмана:
– Ти не хочеш нiчого певного нам сказати, бо уникаєш вiдповiдальностi за свої вчинки! Так ми тобi скажемо – кiлька рокiв тому ти приймав у себе одного пронозу, коли той з ворохобними замислами мандрував iз Йемену до Багдада. Ти знов будеш викручуватись i скажеш, що в мiсяць рамадан до тебе не приходив страннiй?
Мандеєць пiдвiв обидвi руки до неба, нiби говорячи: «Що я можу сказати? Ви краще за мене все знаєте!»
Знов почалося! Слухай, старий, цей шакал має з'явитись у Басрi. Як тiльки ти взнаєш, що вiн прибув або прибуває в Басру, зразу сповiсти нас!..
Я такими справами нiколи не займався. Навряд чи зможу вам допомогти.
Нiчого, навчишся i зможеш! Хто не хоче вчитись, того ми лiкуємо вiд лiнощiв! – I молодик витяг iз пояса дамаської роботи чингал.– Ось цим лезом прочищаємо вуха, щоб краще слухав! Слухай, старий, i запам'ятовуй –зайдеш на Зелений базар до харчевнi Абу Сабаха. Там скажеш, що мандрiвник повернувся. I все…
Мандеєць довго сидiв нерухомо, мовчав. Нарештi процiдив крiзь вуса:
– Що поробиш?.. Доведеться сповiстити. Але скажiть, ради Аллаха, що такого наробив цей йєменець?
Виночерпiй розреготався вголос i зi стуком загнав чингал у пiхви.
Старий єретику, годi придурюватись! Ти й сам добре знаєш, i знаєш, що ми знаємо, що це твiй старий друг Алi, син старого смiттяра Хасана.
Правовiрнi! – заволав лоцман.– Та як ви можете менi приписувати дружбу з людиною, яку я бачив не бiльше трьох разiв за своє життя?!
Старий, ти або чаклун, або новий шейх Сiнан 6. I тобi виднiше, як можна дружити i покривати людину, з якою бачився всього три рази в життi. Мир твоєму дому… але пам'ятай, краще нас не дурити…
Коли цi троє, забравши скатертину з рештками наїдкiв i глек, полишали вдосвiта оселю, старий плюнув їм услiд i кинув три кiсточки вiд об'їдених сушених слив. А тодi ще й проказав старою мовою своїх пращурiв закляття проти них.
Цiлий тиждень звiздар займався вивiренням старих зоряних таблиць, спостереженням сонця, мiсяця та зiрок у глибинi небесної банi i обчисленням градусiв усiх зворотiв майбутнього шляху купцiв. Вiн по кiлька разiв звiряв свої записи iз записами звiздарiв минулого та славних мореплавцiв.
Зрештою прийшов сiрiєць iз Шама, i старий лоцман, виводячи останнi лiтери, виголосив:
– Аллах велик i милостив, i вiдкрив менi, нiкчемному, ось таке. Пiвденно-захiдний мусон буде найпевнiший за всi останнi десять рокiв. Проте зворотнiй шлях iз Китаю вийде небезпечний, бо погода в тих частинах Машрiку цього сезону буде дуже непевна, нестала… А тепер, дорогий гостю, слухай. Це я склав лише чернетку. Тут багато виправлень, бруду. Почекай ще тиждень, поки я перепишу набiло, а ти якраз пiдготуєшся i все владнаєш з грошима, товарами i кораблем…
Шамський купець згодився, на тому вони й попрощалися. А мандеєць пiшов до мiста купити доброго самаркандського паперу.
По виходi з книжної лавки лоцмана ледь не збив з нiг хлопчина-мулат. Вiн тицьнув старому в руку якусь тонку цидулочку i, навiть не вибачившись, побiг далi.
Вдома мандеєць розгорнув папiрець. На паперi чиясь тверда рука тонким каламом викреслила падучу зорю, харчевню Абу Сабаха i слiди людських нiг, що ведуть до харчевнi. По чiтких рисах малюнка зрозумiв: рука Алi. А до всього, вiн радить сам пiти до Абу Сабаха i сповiстити про знак вiд Алi.
Хоча в харчевнi Абу Сабаха збиралися лише шиїти, сам господар зразу ж з'явився перед лоцманом, тiльки той переступив порiг.
О достославний шейх! Радий тебе бачити в моїй убогiй харчевнi! Наставнику всiх наших звiздарiв, чого бажає твоя душа вiдвiдати з моєї кухнi?
Пампушок з буйволячим кисляком, господарю!
Яке щастя, що тiльки-но зняли з вогню мої найкращi пампушки! Егей, джарiє, для нашого славного гостя пампушки! Та швидше!
Абу Сабах сам злив на руки мандейцевi i подав рушника.
Мандеєць їв поволi, подовгу розжовуючи кожен шматочок пампушки, з насолодою сьорбав буйволячий кисляк. Абу Сабах, високий, довготелесий, аж йорзав на мiсцi, так йому натерпiлося почути щось вiд лоцмана.
– Знаєш, хазяїне, коли люди доживають до моїх рокiв, то часто з ними починають траплятися дивнi речi. Вони бачать дивнi сни, їм чуються часом дивнi голоси. А iнодi вони одержують дивнi послання… Наприклад, мене сьогоднi попередили…
– Хто попередив?! Ти запам'ятав?!
– Мене сьогоднi попередили, що до Басри прибуває один чоловiк. А я вже багато рокiв його не бачив… Навiть сумнiваюся, щоб я його впiзнав, коли вiн приїде… А тут якраз треба потурбуватися про свої пальми на островi… домовитись iз поселянами, щоб вони все упорядкували перед великою повiнню. А повiнь цього року почнеться в кiнцi мiсяця нiссана i принесе людям багато лиха. Треба поїхати на два-три днi до своєї садиби на островi…
Пiсля вранiшньої молитви наступного дня, так-сяк поснiдавши, лоцман вiдв'язав свого човна вiд палi бiля дверей будинку. I бадьорi струменi вiдпливу потягли його по мiлiючих каналах через галасливе мiсто.
Вiн тiльки спинився бiля крамницi з папером, потiм бiля крамницi з усiлякими приладами з дерева, потiм бiля крамницi, де продавали мiднi та залiзнi прилади, а також замки, потiм – бiля лавки зеленяра.
I всiм сповiстив, що нарештi вибрався оглянути свiй острiвець.
Також вiн спинився перед тим ханом, де проживав купець iз Шама. I передав його слузi, щоб попередив купця – лоцман обов'язково зробить обiцяне, i зробить своєчасно…
Не встиг мандеєць домовитися з наймитами-поселянами про очищення свого острiвця вiд смiття та про огляд i обробку пальм, як на гостроносiм, чорнiм i лискучiм човнi прибув чорний, як воронове крило, слуга-зiндж iз сусiднього острова. Вклонився, привiтав за правилами гречностi звiздаря i вiд iменi господарiв острiвної вiлли запросив на першу весняну вечiрку…
Сусiди були хоч дуже багатi, проте не родовитi. Та добрi й гостиннi. Особливо ж полюбляли вони збирати в себе всяких казкарiв, спiвакiв-бедуїнiв, лицедiїв, просто дотепних людей. Взагалi вчений-звiздар (здається, таки останнiй у Басрi, бо про молодих не було нiякої чутки) не дуже часто гостював у цих торговцiв деревиною. Та сьогоднi наче щось його пiдштовхнуло пiд бiк i сказало: «Iди! Розважся серед них, хоча вони й не рiвня тобi. Ти так стомився за зиму…»
Ознакомительная версия. Доступно 21 страниц из 102
Похожие книги на "Таємниця одного дiаманта", Логвин Юрий
Логвин Юрий читать все книги автора по порядку
Логвин Юрий - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.