ПРИЇЗД АВТАНДІЛА ДО ГУЛАНШАРО, КОЛИ ВІН ПРИЧАЛИВ ДО МОРСЬКОГО БЕРЕГА
Автанділ проплив те море. Перед ними стало мріти
Світле місто між садами, де хилились пишні віти,
А на вітах майоріли розмаїті гарні квіти.
Ні, краси землі цієї ти не зможеш уявити!
Став баркас біля причалу, де цвітуть сади тіняві.
Автанділ, жупана вдягши, тут поважно сів на лаві,
І прийшли до них по найму носії меткі й лукаві;
Витязь діяв так, неначе знався він в купецькій справі.
З того саду, де спинились, садівничий появився,-
На обличчя блискавичне він захоплено дивився.
Автанділ його покликав, з ним, як з вірником, повівся:
«Хто ви, люди? І чиї ви? Цар який тут оцарився?
Розкажи мені докладно,- мовив витязь цій людині,-
Що дешевше тут, і ціни тут які якій тканині».
Садівник сказав: «Ти сяєш, як у сонячнім промінні!
Що скажу - скажу по правді, не почуєш кривди нині.
Крізь морську державу нашу не проїдеш ти й за рік.
В нас це місто - Гуланшаро - є столицею повік,-
Всякий крам сюди привозять кораблями звіддалік.
Славний цар Мелік-Сурхаві - наш владар і захисник.
Хто з людей сюди потрапив - молодіють і старі:
Час минає тут в розвагах, в учтах, в співах, в милій грі.
Взимку й влітку квіти квітнуть, сонце сяє угорі.
Заздрять люди чужоземні нам у нашому добрі.
Тут купці, моторні люди, можуть добре вторгувати:
Продають товар, купують, мають зиск чи мають втрати;
Найбідніший люд за місяць може скарб собі придбати,
Краму всякого зібравши цілі купи та катати.
Садівничий я в Усена, він - водій купців верховний.
Розкажу я вам докладно, звіт про нього давши повний:
Сад оцей - його, приймає тут прибульців пан шановний,-
Перед ним найпершим ділом викладають крам коштовний.
Всі купці, сюди прибувши, із дарами йдуть до нього,-
Розпаковувати можна крам лиш тут, а більш - ні в кого.
Для царя бере він ліпше, розраховуючись строго.
Де завгодно люди можуть торгувати після цього.
Він людей, як ви, поважних привітати мусить зразу,
Власник заїзду повинен всіх приймать з його наказу,
Та пішов кудись він з дому - не вважайте за образу,
Він би любо та гостинно вас прийняв і цього разу.
Докладу Фатьмі-хатун я, молодій його дружині,
Доброзичливій, приємній, милостивій господині,
Що всі ви, до нас прибувши, потребуєте в гостині.
Увійдеш з гінцем до міста ти у цій іще годині».
Автанділ сказав: «Як знаєш, так тобі чинити слід».
Садівник побіг так швидко, аж ряснів на лобі піт.
Він Фатьмі доклав: «Пишаюсь, бо кажу вам про прихід
Дивовижного прибульця,- в нього сонцем сяє вид.
Сам купець він і господар на весь пишний караван;
Лик - мов місяць семиденний, кипарис - юнацький стан.
Він кораловим завоєм вкрив чоло, вдягнув жупан.
Про шовки, про ціни в місті запитав мене цей пан».
Враз Фатьма-хатун назустріч десять слуг до них послала,
В караван-сарай покласти їх товари наказала.
Увійшов трояндолиций, блиск рубіна і кристала,-
Кроком тигра, з міццю лева до її ступив він зала.
Полетіла чутка містом, люд прибіг зі всіх сторін,
Справа, зліва метушились: «Де проходитиме він?»
Той захоплено вдивлявся, той був вражений на скін,-
Всім жінкам потворним здався звичний вигляд їх дружин.
