Планета Фей - Микітчак Тарас Ігорович

— Так ти розповіси Дороті про наш новий курс?

— Розповім, а чому б і ні?

— Вона створить нову купу проблем.

— Інакше Дороті образиться на мене!

— Тобі не все-одно, що вона про тебе думає? Якщо так, то зваж і на її безпеку.

— Добре, я мовчатиму, але не тому, що ти попросив мене про це, а тому, що боюся за Едмінгтон. Коли б ми сіли на Венеру, вона б сама заклала нас, щоб позбавитись твоєї феї і тебе.., і мене.

Розфарбована дикторша дивиться Едмінгтон прямо у вічі і вже вкотре розповідає їй про безмежні простори прекрасних лісів Мату-Гросу, які просто чудом вціліли поміж урбанізованих районів Південної Америки: чудова природа, гарний клімат, ріки, гори — справжній рай.

Дивно, але це повідомлення транслюють у кожному випуску новин усіх телеканалів, можливо, через важливість цієї події. Та яка різниця, що твориться в тій чортовій Бразилії, коли через годину чи дві під ногами зашелестить пісок на пляжі Рожевого моря.

Вона вимкнула комп’ютери і підійшла до ілюмінатору — зірки. Де б ти не був, що б з тобою не відбувалось, але завжди, десь високо угорі чи навколо тебе, горітимуть міріади зірок, неначе душі маленьких ельфів. Ельфів? А може фей?

Нарешті біля тебе лиш вона. І переляканий погляд Берегового не зачіпає її стулені повіки, не треться об її скроні ненависть Едмінгтон, лиш твої очі бачать її вроду, її міцний дитячий сон. Фея жива і прокинеться вільною від небезпеки, вільною від заздрощів, страху і ненависті.

Прекрасна і слабка діва, порізана мечами ворогів і зневажена закоханим в неї чоловіком. Вибачить вона йому насильство над її тілом, чи образа навіки поселиться у гордому серці? Соромно згадувати те, що сталося між непритомною феєю і брудною людиною біля лісового струмка.

Шкіра Аурі — поверхня засмаглого тіста на хліб.

Позаду почулися кроки і голос американки:

— Ідіоте, ти знущаєшся з нас! Я викину тебе і твою відьму через сміттєпровід! — добре, що фея не чує цих пронизливих слів. Дороті викрила обман щодо зміни курсу і прийшла сваритись. Остап обернувся до неї і стиха запитав:

— Це тобі Тарас сказав?

— О, він теж знав?! Чудово! Ні, мені він нічого не казав, просто Земля вже заступає весь ілюмінатор! А я ще в стані її розпізнати. Чому ти змінив курс?

— У Мату-Гросу буде спокійніше.

— Але там ліси, суцільні ліси!

— Зате без смерек і без фей.

— Там буде вона! — Дороті показала рукою на капсулу, де спала Аурі. Іншу руку вона витягнула з кишені, й Остап побачив в ній маленький пістолет. У наступну мить ампула зі снодійним вп’ялась в живіт командора і він зрозумів, що вже не встигне завадити цій жінці, вона все таки перехитрила його. Відразу потемніло в очах, ноги і руки зникли, їх вже не відчуваєш, голова летить вниз, остання мить зблискує червоною лампочкою у свідомості, і сон огортає тіло. В цю мить Едмінгтон сказала:

— Я вб’ю твою фею. — Навіщо, навіщо вона хоче це зробити?

Біля сонних капсул Дороті свариться з командором, бо теж помітила в ілюмінаторі Землю.

Тарас розслабився у кріслі пілота, смакуючи наперед насолоду, яку отримає після приземлення. Океан залишиться позаду і скоро ти стоятимеш на рідній планеті! Та особливої радості зараз не відчувається, бо там тебе переслідували привиди, а тут — полюватимуть люди. Єдиний вихід — перетворити решту життя на суцільну робінзонаду. Думка про самотнє існування заспокоює душу.

Щось впало і Дороті замовкла. Що там робиться? Коли ж ці жінки порозумнішають?

Зірвавшись з місця, Береговий побіг до капсул сну, бо через п’ять-сім хвилин корабель ввійде в корону Землі, а вони ще не сидять на своїх місцях!

Американка переступила через тіло командора і зупинилась біля пульту капсули, в якій лежить беззахисна перед нею фея, така ослаблена, сонна від наркозу, щоб її вбити потрібно тільки відключити кисень, простягнути руку і висмикнути трубку з кисневого генератора.

Вона різко шарпнула за трубку і відсік наповнився тихим сичанням, повітря почало накачуватись не всердину капсули з Аурі, а витікати у порожнечу.

— Що ти робиш? — Тарас спочатку побачив кисневу трубку в руках Едмінгтон, а потім і нерухоме тіло свого командора в неї під ногами. — Ти збожеволіла?

Дороті знову натиснула на гашетку пістолета і наступна ампула влучила в плече штурмана групи підтримки. Він смикнувся назад і приперся до металевого одвірка. Проминула секунда, друга. Береговий побілів, його очі заокруглились від здивування. Він зробив кілька кроків до американки і та, щоб зупинити його, вистрілила втретє. Клац, холостий оборот; клац, холостий. Порожній ампульний барабан вилетів з пістолета і хряснувся на підлогу біля правої руки Шуминського. Ампули закінчились.

На сорочці Берегового розпливалась мокра пляма снодійного. Він витягнув з себе голку з ампулою, кинув під ноги і розтоптав, а потім легенько постукав по твердій муфті на своєму плечі, що була схована під рукавом.

— Як ти могла забути про це? Ти ж сама накладала муфту.

Рівень кисню у спальній капсулі різко знижувався, замигала червона лампа, через три хвилини фея вже ніколи не прокинеться, Дороті майже вбила її, і чи варто їй заважати вбивати повністю? Шуминський якось переживе втрату своєї містичної коханої, а після смерті Аурі жоден з трьох втікачів більше ніколи не побачить фей — з цього моменту зникне і страх перед ними.

Але одного разу він вже дозволив померти одній незвичайній істоті, Хвойній, точніше сам вбив її. Перед цим була смерть феї, що приїхала на коні, опісля — смерть капітана, якого Дороті розстріляла просто в нього на очах, а цього могло б не статися якби він, Тарас Береговий, виявив хоч краплю милосердя і відваги.

Рівень кисню наближається до нульової відмітки. Аурі і не помітить, що померла, і тепер їй вже не допоможе магічна сила Океану.

Чоловік підняв з долівки трубку і вставив її назад в генератор, сичання зникло, ніби здохла маленька змія. Дороті швидко позадкувала до дверей.

"Що тепер з нею робити? Вона стала настільки агресивною, що намагається вбивством вирішувати усі проблеми. Заради власної безпеки, задля потурання своїм страхам ця жінка колись може вбити і останнього свого супутника, шукаючи в самотності захист для себе. А, можливо, такі думки — згущування барв? Остапа ж вона приспала, щоб мати змогу легко помститися Аурі за всі нещастя на планеті Океан, однак, її вчинок не можна виправдати ні розхитаними нервами, ні жагою помсти". Тарас вийшов із задумливості і здивованим поглядом обвів спальний відсік — Едмінгтон зникла з кімнати. Куди? Тільки б вона не скоїла нових дурниць.

Зникла Дороті швидко знайшлася, Тарас знайшов закриті зсередини двері в кабіну, де вона зачинилась.

— До-о-ороті! Відкрий! — він засипав металеві двері зливою добірних важких ударів, нічого не отримавши у відповідь, бо ніхто не збирався відкривати дверей.

— Відкрий!!! — Що вона робить? За хвилину космоліт увійде в шар геокорони, а потім підуть ще щільніші шари. — Впусти мене, без мене ти ніколи не посадиш цей корабель, ми розіб’ємось!

Враз Тарас зрозумів, що не варто кричати, вона нічого не чує. Через неї всі, що вирвались з обіймів чужого світу, тепер можуть загинути в момент приземлення на рідну Землю.

Неможливо спокійно стояти тут, коли твоя колишня подруга робить останню і найбільшу в своєму житті помилку, останню і для себе, і для інших.

На жінок взагалі не варто покладатися, адже вони часто творять такі нелогічні й несусвітні речі, що стає страшно не тільки за себе, а й за весь світ. Просто жах, коли у складній ситуації біля тебе опиняється жінка, бо це означає, що з її боку не буде жодної допомоги, зате заважати вона буде з останніх сил, ще й образиться, якщо ви їй за це не подякуєте. Потрібно було везти Дороті на Землю, прикованою до стіни, і з кляпом в роті.

З чоловіком можна домовитись або побитись і, так чи інакше, проблема буде вирішена, а от з жінкою...

До люку вентиляційної шахти можна дістатися руками, але він занадто маленький, щоб крізь нього пролізти, та покричати туди можна.