– Ну що, Сіроманка, жити хочеш?
– А з ким? – перепитує Миша.
– Тьфу, гидота, аж їсти противно!
ХВОРОБА
– Ти чому не ходиш на роботу? – запитує майстер в учня.
– Я хворію.
– А що в тебе болить?
– В мене – лікарняний.
1980 р.
НАВІЩО МИСЛИВЦЮ СОБАКА?
Якось в дівчинки років чотирьох запитали:
– Як ти думаєш, Марійко, а навіщо мисливцю собака?
– Щоб на мисливця не напали зайці.
ПРО ЧЕРВОНУ ШАПОЧКУ
НЕ ВСІ ВІДРАЗУ
Йшла Червона Шапочка лісом і заснула. А поруч проходила Корова і заділа її дійками по губах. Червона Шапочка крізь сон:
– Що ж ви, хлопчики, не всі відразу.
ЧЕРВОНА ШАПОЧКА І ВОВК
Іде Червона Шапочка лісом, а назустріч Сірий Вовк.
Схватив Червону Шапочку і – в кущі. Червона Шапочка проситься:
– Що ж мені робити, труси знімати чи пиріжки віддавати?
– Треба мені твої труси? Що ж я до тебе трахатись сюди прийшов? Пиріжки давай!
НА ДОБРАНІЧ, ДІТИ
По телевізору виступає дід Панас:
– Здрастуйте, малятка, любі хлопчики й дівчатка.
Сьогодні я розповім вам казочку про Червону Шапочку.
Йде Червона Шапочка лісом, а назустріч їй Сірий Вовк і каже:
– Червона Шапочка, я тебе згвалтую.
– Ні, не зґвалтуєш.
– Згвалтую.
– Не згвалтуєш.
І все-таки він її згвалтував.
На цьому закінчую свою казочку. Свої враження, відгуки, побажання і малюнки надсилайте на адресу: Київ–1, Хрещатик, б. 26, Укртелебачення: "На добраніч, діти!".
ПРОФЕСОР І СТУДЕНТИ
Один великий професор запросив до свого дому студентів.
Щось він їм дуже довго пояснював, а потім, коли дебати закінчились, одягнув пальто, шляпу, подивився на годинник і промовив:
– Щось я у вас надто довго затримався.
ВАНТАЖНИКИ
Заєць, Вовк і Ведмідь допомагали Лисиці розвантажувати меблі.
– Як з вами розраховуватись – запитала Лисиця.
– Розвантажимо, тоді й скажемо, – сказав Заєць.
Коли розвантажили, Лисиця знову запитує:
– Ну, то як: вам гроші давати чи трусики знімати?
– Краще гроші, – сказав Заєць.
– Ну й дурень же ти! – накинувся Вовк на Зайця. – Краще б уже нехай трусики.
– А я подивився, – оправдується Заєць, – що на мене вони великі, а на тебе малі, ото ж і подумав, що нафіг вони нам треба.
1985 р.
ДВІ МУХИ
Якось зустрілись дві мухи: одна дуже худа, а друга навпаки надто жирна. І та, що жирна, запитує худу:
– Чому ти така худа?
– Їсти нічого.
– А ти б полетіла туди, де є їдальня. Там впади в тарілку з делікатесами. Їжу після цього викинуть, і ти собі їж – скільки душі заманеться.
Через якийсь час вони знов зустрілись. Та, що була жирною, стала ще жирнішою, а та, що була худою, ще більш схудла.
– Чому ж ти і досі така худа? – знову худу запитує жирна.
– Послухалась твоєї поради, кинулась в тарілку, а той чоловік був, видно, такий голодний, що ледве і мене не проковтнув.
Насилу ноги унесла.
– Тьфу, дурненька. Так чому ж ти полетіла в студентську їдальню?
ДІДУСЬ І ОНУКА
– Ой, дідусю, Мурка чхнула.
– І чому ж ти їй не сказала "Будь здорова!?"
– А хто мені скаже "Спасибі"?
ЇЖАК І ГАРБУЗ
Цар звірів – Лев наказав усім звірам принести самі смачні плоди, якими вони харчуються. Наказано – зроблено.
На другий день Лев стоїть і дивиться, як Зайчик несе моркву.
Лев зупинив, попробував. Морква йому не сподобалась.
Узяв і засунув її зайчику в попу. Після Зайчика прийшла Білочка і принесла горіх. Лев знову подивився, скуштував, і Білочку постигла та ж біда, що і Зайчика. Але замість того, щоб плакати, вона почала надто голосно сміятись. Всі звірі до Білочки:
– В тебе що, не того?– показують пальчиком на голову.
– А ви ген подивіться... Їжак гарбуза тягне… 1980 р.
КОЛОБОК І ТАНК
Полем котиться брудний Колобок, а назустріч йому їде грізний Танк і звертається до Колобка:
– Колобок, Колобок, чому ти такий брудний?
Колобок відповідає:
– Ти їдеш так ото і їдь. Я ж не запитую, чому в тебе на лобі член стирчить!
В КОГО КРАЩІ ДОРОГИ?
Засперечались американець, француз і росіянин про те, у кого кращі дороги. Американець говорить:
– Беру чарочку віскі, ставлю на радіатор свого Кадилака, їду зі швидкістю двісті кілометрів по шосе і тут же різко гальмую. І що ви думаєте – ні жодна крапля не пролилась.
– А я, – каже француз, – ставлю бокал коняка на капот, гальмую і також, хоч би одна крапля пролилась.
Росіянин:
– А я беру пляшку горілки, саджу на задньому сидінні жінку і своїм "бобіком" їду по сільській дорозі. Потім залишаю руль, перелізаю на заднє місце, випиваю ту пляшку, трахаю жінку і...
– І що – машина не з’їжджає з дороги? – запитують у росіянина іноземці.
– О ви не знаєте наших доріг, шановні синьйори! Та у нас такі глибокі вибоїни, що не завжди і вирулити зможете, якщо навіть і захочете!
КІНЕЦЬ СВІТУ
Щоб дослідити, як будуть себе вести люди в різних непередбачених ситуаціях, психологи вирішили по радіо об’явити, що через три дні настане кінець світу.
Першими навідались до французів. А ті, як нічого не було:
п’ють гуляють, кохаються.
Зайшли до англійців – ті в паніці.
Приїжджають в СРСР /була колись така імперія/, а там транспаранти:
– Дайош п’ятирічку за три дні!
СТЮАРДЕСА І ПАСАЖИРИ
Летить пасажирський літак.
В салон заходить стюардеса і говорить:
– Громадяни пасажири, подивіться направо і ви побачите гори покриті снігом, хмари. А тепер подивіться наліво і ви побачите, як горить ліве крило. А тепер подивіться, як наш бравий екіпаж залишає літак.
ПРОФЕСОР І ЗАПИСКА
Один великий вчений, коли виходив з дому в магазин, залишив на столі записку, що буде через годину. А коли повернувся з магазину додому, прочитав ту записку і забув, що то сам її написав, покрутив її в руках і промовив:
– Як жаль, тепер цілу годину прийдеться чекати.
БАБУСЯ В МЕТРО
Сідає бабуся з іконою в метро, стукає до водія в кабіну і тут же йому наказує:
– Вези в Хельсінки, а то застрелю.
– Бабусю, – попробував її заспокоїти водій, – але ж ви знаєте, що метро ходить тільки в межах Києва?
– Нічого не знаю і знать не хочу. Вези, куди сказала – і годі.
– Добре, бабусю. Ітак, станція "Лівобережна". Наступна – Хельсінкі.
1980 р.
ПРОФЕСОР І СТУДЕНТКА
Професор дуже уважно дивився на студентку, а після іспита вона в нього запитує:
– Вибачте за безтактність, а скільки вам років?
– Уже за сімдесят.
– А я б вам і не дала.
– Та я вже років двадцять і не беру...
НА ВЧЕНІЙ РАДІ
Зібрались ректори КПІ, Держуніверситету та ГВФ на Вчену Раду з приводу перебудови ВУЗів у будинки розпусти.
– То скільки вам потрібно грошей і часу, щоб перебудуватись в будинок розбещеності? – запитав Міністр освіти у ректора КПІ.
– Ну певно, приблизно мільйон, – відповів той.
– А вам? – звернувсь до ректора університету.
– Певно, десь півмільйона.
– А вам?– до ректора ГВФ.
– А нам вистачить дві копійки, щоб зателефонувати по автомату, що переходимо на легальне положення.
