Цілу ніч, як кішечка
Треться біля ніг.
6.9.1988 р.
КОЛИ ТЕБЕ ПОБАЧУ Я
Немов троянди – губоньки твої
Настояні духм’яними медами,
Тільки тебе побачу – солов’ї
Всю ніч в мені співають вечорами.
А пройде ніч – оця коротка мить,
І посмішка у променях зникає,
Саме тоді – як хочеться любить,
Саме тоді – коли душа палає.
А прийде день і поле зашумить,
І промінь посмішки у сонячному злеті,
О, знали б ви – як хочеться любить!
Й любов свою лишити на Планеті.
3.2.1989 р.
СОЧІ
Як на пляж приїхав в Сочі
То не знав, де діти очі?
Бо весь берег, мов квітками
Був устелений жінками.
Я дививсь на те багатство –
Апетитне і грудасте,
І подумав сам про себе:
– Скільки ж жити хлопцям треба! –
Щоб все те переробить,
Що на березі лежить!
2.9.1988 р.
НАЙЖАДНІШИЙ НАРОД
Настільки жадні всі жиди,
Що рот відкритий в них завжди.
Й привикли, щоб ми їм давали,
От нас за що ті «поважали».
І дивиться на нас він, як хижак,
Бо думає, що він – вожак.
Хто в Європі побував,
Той завжди з нас глузував.
31.7.2013 р
ЯНГЕЛЯТА
Жінка колись була, як колосочок,
А зараз кожна стала, як паркан,
Колись дівчат водили у лісочок,
А зараз кожну в – ресторан.
26.7.2013 р.
НЕ КОЖНА ПІДІЙДЕ
На жеребця вже він не тягне,
А за кнура ще підійде,
Однако ще на котру гляне,
То та до нього ще піде.
27.7.2013 р.
КЕРМАНИЧ
Що ж це з Ненькою в нас сталось,
Де тут відповідь знайти,
Що з держави наші люди
Вже втікають, як коти?
Ладні бігти наші люди
Хоч у Конго, хоч в Китай,
Тільки б цих падлюк не бачить,
Що неволять рідний край.
Я ж дивлюсь, як бідні люди,
Ті що рвуться з усіх сил,
Ладні бігти в світ за очі –
Щоб не бачить цих бацил.
А керманич тої банди
В нас розводить фей і шлюх,
То ж й не дивно, що в державі
Кожний другий вже – байстрюк.
А керманич тої банди
Набиває свій курдюк,
А тому всі і втікають
Від левів, як падлюк.
5.8.2013 р.
ДУША, НІБИ КОСМОС
Душа в жінок відкрита, ніби Космос,
Бери, цілуй і тільки розважайсь,
Хіба ж не цього ми хотіли, хлопці?
Так що, браток, іди, бери й старайсь.
28.7.2013 р.
ПОКИ Є СПРОС
– Що ж ти робитимеш, міледі,
Якщо закінчиться твій крос?
Отож, живи і будь, як – леді,
Поки ще є на Жучку… спрос.
23.7.2013 р.
ЯКА МАМА, ТАКА Й ДОЦЯ
Так як мама, й доця квокче,
От і взнай хто більше хоче?
31.7.2013 р.
Я СОБАКУ НЕ ВИНУЮ
Гляньте, люди, на бульдога:
Морда, як у Каїна,
Біжить піна з його рота,
Як в його хазяїна.
Може б та собака й дійсно
На людей не гавкала,
Так стоїть оте нещастя
Біля неї з палкою.
Я собаку не виную,
Що на всіх кидається,
Як стоїть з кілком господар,
Що їй залишається?
То ж собаку не виніть,
Що на всіх кидається,
Вона також хоче жити,
А тому й та старається.
5.8.2013 р.
ЗОЛОТІ ПОЕТИ
О, наші золоті поети,
Про що ви пишете, скажіть?
Про всіх бандитів на Планеті,
Скільки ж це можна вже терпіть?
І я в цім світі теж не кращий,
Але пишу я про народ,
Що все життя живе в нещасті,
Й годує наших держиморд.
Царі грабують наші мільярди, а всі мовчать,
Ну як це можна коментувать?
Чи ми уродами вже стали? чи царі,
Чи весь народ? – Трудно сказать.
Скільки ж ще будемо мовчать?
І на колінках плазувати,
І підставляти всім свій зад,
Чи не пора б вже з цим кінчати?
6.8.2013 р.
ЗВІДКИ ТОЙ ЖАР?
От скільки літ живу й дивлюсь на вас жінок,
Не можу й досі зрозуміти того,
Звідки береться той вогонь у вас,
Що мужики не можуть жить без нього?
Звідки той жар і те тепло душі? –
Що варто глянуть, і – палають очі,
Що починаєш вмить писать вірші,
Й на голос той до неї мчать щоночі?
Звідки іде той клич, що гонить нас у бій,
Що спалює й виводить з ладу розум?
Що хочеться завжди сказать щось ніжне їй,
Навіть тоді, коли тріщать морози.
28.7.2013 р.
КОЛИ ЛЮДИНА СТАРІЄ
Як гляну вже на тебе, мов – сліпий,
Бо, що колись я бачив – вже не бачу,
Куди ж дівався рот твій чарівний,
Який сьогодні вже він ніби плаче?
І де ж взялись морщинки і вавки,
Й куди вогонь зник той, яким пишався?
І де ж поділись ті уже ціцьки
Якими я роками любувався?
28.7.2013 р.
ЧОМУ ТАКИЙ ДУРНИЙ?
У панів усі розумні,
Навіть пес і той блатний...
Звідки ж ті такі розумні,
Й чому ж я – такий дурний?
11.7.2013 р.
ХВАЛЮ БОГІВ
Я хвалю Богів, як свято,
Що послали меня Нату,
І за це я їм, як тату,
Всю б віддав свою зарплату.
31.7.2013 р.
ЯКЩО ТИ ДРУГ!
В.І.
Для мене друг зимою й літом
Це той, хто прийде у мій дім,
І допоможе випить чарку,
Звісно, якщо вона є в нім.
Для мене друг, що любить гори,
З яким би міг я побродить,
І десь таємно від дружини,
І про дівчат поговорить.
Для мене друг, це ніби – допінг,
То як з таким і не дружить?
З яким одіти можу смокінг,
І цілу ніч вино цідить.
Для мене друг, як охорона,
Це як святиня й це не жарт,
Що не боїться він дружини
Якщо його гукають в парк.
Для мене друг – хто любить правду,
Й за вас піде хоч з ким на ВИ,
І сяде з ним як тре» – за парту,
Як треба щось допомогти.
Для мене друг то так, як мати,
А не якийсь тобі брехун,
Що може все наобіцяти,
А сам чкурнути десь в буркун.
5.8.2013 р.
ДРУГОМ ТИ НЕ БУВ
Другом ніколи ти не був,
І ним ніколи вже не станеш,
Бо більше всіх – себе любив,
Ну, а на честь тобі – начхати.
4.8.2013 р.
Я ВСЕ ТОБІ ПРОЩУ
За поцілунки все тобі прощу,
І тут вже нічого судачить,
Й коли веселий день прийде,
Тоді за все тобі віддячить.
28.7.2013 р.
ПУХНАСТІ
Куди ж це все воно годиться?
Куди ж ідемо ми, куди?
І скільки ж можна вже свариться
Із-за якоїсь вже… біди?
Куди ж ведуть нас всі ці Мойші? –
Ці дипломовані уроди,
Що їм на кожного з нас чхати,
Вже незалежно від погоди.
А з виду всі такі пухнасті,
Що хочеться аж в руки взять,
А як придивися гарненько,
То кожний рвач з них, або – кат.
Якби з них думав хто про завтра,
Або хоч трохи про народ,
Я б їм писав би дифірамби,
Щоб все собі не пхали в рот.
4.8.2013 р.
ТРУДОВИКИ
Я знаю, що про нас говорить
Той Богом вибраний народ,
Їх не цікавить наше горе,
Їм би жінки та бутерброд.
