Проти переконань - Мак Ольга

— Так? А як же тоді буде з вами, коли ви станете учителькою? Вас також треба буде бити палицею, чи ви будете інакше вчити?

Хоч розмова велася в жартівливому тоні, Маруся по цьому питанні відразу насупилася.

— Того я не знаю — відповіла розгублено.

— Не знаєте?! І не думали перед тим, як вступали до технікуму?

— Що ж я могла думати? Воно однаково, куди не вступати, що не робити, — все одно «дідькові на потіху», як каже тато.

— Дідькові на потіху? — здивувався Березовський. — Якому ж це знову «дідькові»? Тому, про якого вам баба Текля казала?

— Ні, не тому — москалям...

— Як ви сказали?! Москалям?!

— Хм... — усміхнулася Маруся. — У нас кажуть «руські». або «росіяни», а тато ніколи не каже інакше, тільки «москалі», або «кацапня». І мене так навчив. Я нераз у школі аж боюся, щоб мені так з язика не зірвалося.

— Е-е, то ваш тато буржуазний націоналіст і ворог народу!

— О! — злякалася Маруся і з благанням піднесла очі на Березовського. — Але ви того нікому не скажете, правда?

Стільки дитинного було в тому переляку, що Березовський зворушився, однак, повчально вирік:

— Я не скажу нікому, але ви все ж таки будьте обережніші, бо можете проговоритися перед інакшою людиною, і з того вийде нещастя...

— Думаєте, що я маленька? — навіть ніби трохи образилася дівчина. — Я ні з ким не говорю на такі теми. Оце. лишень вам сказала. І то тому, що тато... Він, як побачив вас, то відразу пізнав, що ви — свій чоловік, і що вам можна вірити. Тому я і...

Запнулася й сконфужено замовкла.

Березовський ледве стримав усмішку:

— Постараюся оправдати довір’я вашого тата, і вас самих, Марусю. — потім подумав хвилинку і додав: — Бачу, що ваш тато навіть думає за вас і за вас рішає. Правда?

— А що ж?.. Мій тато, правда, невчений, але дуже розумний... — сказала тихо Маруся, але з відтінком такої глибокої гордости, що Ігор знову зворушився.

— Гаразд, Марусю, — перейшов до оправи, — тепер скажіть, у чому саме вам треба допомогти?

Виявилося, що Марусі треба було дуже багато. Відзначаючись найкращими успіхами в науках точних і природничих, дівчина була цілковитим невігласом в науках гуманітарних і педагогічних. Вона не знала навіть, що таке гуманітарні науки, як рівно ж не розуміла їхнього призначення. Психологія, чи педагогія, методика, чи дидактика, політична економія, чи економічна політика — для неї все було однаково темним лісом, бо всі слова чужинецького походження її лякали, здається, не менше, ніж спогади про бабу Теклю. Коротше сказавши, Маруся була типовим явищем серед тієї доби студентства, що його приймалося до навчальних закладів не за знанням, а за соціяльним походженням. З одного боку брак елементарних знань і низька інтелігенція, а з другого — підфальшована і пригнана під комуністичну ідеологію наука, що йшла врозріз із здоровим глуздом, витворили в голові дівчини такий хаос і таку плутанину понять, що вона в них загрузла зовсім. Її вкрай безграмотні, хоч з зовнішнього боку взірцеві конспекти були найкращим доказом того, що вона поняття не мала про суть предметів, які слухала, і Березовський, переглядаючи їх не дивувався, бо такі самі явища на кожному кроці зустрічав і в інституті.

Через півгодини загального опиту Ігор уже «поставив діяґнозу» і знав точно, що має зі своєю ученицею робити.

— Ну, Марусю, тепер берімося до роботи, — сказав, відкладаючи на бік всі її конспекти. — Починаємо з основ: скажіть мені, що таке психологія?

— Яка психологія?

— Та ця сама, з якої ви написали оцей конспект?

— От... — попала в заклопотання дівчина. — Ви починаєте зовсім інакше. Наш викладач з перших слів нам сказав, що «психологія взагалі» не існує. Натомість існує психологія марксо-ленінська, що є правдивою наукою, й психологія буржуазна, яку треба визначати, як шкідливу для пролетаріату псевдонауку.

— Вашого викладача я знаю, Марусю, як одного з найбільших кретинів у місті. Але, коли б він був навіть і самим генієм, то нічого мудрішого вам сказати не смів би. І ви, здаючи іспити повторюйте те саме. Скажіть же мені ще, яка різниця між психологією марксо-ленінською і психологією буржуазною?

Підбадьорена, дівчина почала жвавіше:

— Різниця між ними в класовій суті; марксо-ленінська психологія стоїть на засадах правильних, а буржуазна — на шкідливих.

— Відповідь вичерпуюча й цілком ясна! — усміхнувся іронічно Березовський. — А все ж я би бажав ще почути, як ви узасадните це глибокодумне твердження...

— Це твердження давно вже узасаднене класиками марксизму-ленінізму, і ревізувати його — значить підкопувати авторитет основоположників комунізму, — випалила одним духом дівчина.

— То вам таке ваш викладач сказав?

— Так.

— Чудесно, Марусю! Ви, як бачу, ідеальна учениця. І яку оцінку поставив вам ваш викладач психології, чи то, пак, марксо-ленінської психології?

— «Погано», — тихо відповіла дівчина і спустила голову.

— Ов, а то чому?!.

— Тому, що я опитала його, що таке психологія?

— Та не може бути!

— Правда, — запевнила Маруся. — Він нам сказав, що суть психології ми зрозуміємо пізніше в процесі викладів. Я слухала все уважно і все записувала. На іспиті відповіла на всі питання і була б одержала добру оцінку. Але через те, що я й далі не розуміла слова «психологія», то спитала його, що воно означає. Бо ж, — дивіться самі, — різницю між марксо-ленінською і буржуазною психологією знаю, але все одно не дуже розумію, бо не знаю, що воно таке. А викладач чомусь дуже розсердився, сказав, що я стою на фальшивій позиції, намагаючись вихолостити класову суть предмету, і що він лиш тоді змінить мені оцінку, коли я зрозумію свою помилку. А я її досі не зрозуміла і мабуть не зрозумію ніколи.

Ігор довго душив у собі сміх, а під кінець не витримав і розсміявся вголос:

— Капітально, Марусю! Ка-пі-таль-но! Цілком стильно, як на нашу епоху і на вашого викладача!

— Вам смішно, а я через цю саму прокляту психологію готова знову не перейти! — мало не розплакалася дівчина.

Березовський перестав сміятися, але йому було весело.

— Перейдете, Марусю, напевне перейдете! —запевнив дівчину. — Підете до вашого викладача і скажете, що свою помилку зрозуміли.

— Не піду, бо я брехати не вмію! — насупилася Маруся, звівши докупи свої рівненькі брови.

— Ви такі правдомовні?! О, то це дуже незручна риса вдачі в наші часи!.. Але, заспокойтеся. Брехати вам також не доведеться. Хіба не казати всієї правди... Отже, маємо «класово-вихолощене», «буржуазне», «неіснуюче» і, ще там яке, поняття «психологія взагалі», або попросту психологія. Візьміть собі окремий зошит і запишіть те, що я казатиму.

Слухняно, як школярка, Маруся взяла зошит і почала пильно виводити під диктат слово-по-слову своїм кругленьким кучерявим письмом. Скінчивши, перечитала написане з таким виразом, немов би бачила перед собою Бог-зна, який дивогляд.

— Психе — душа, логос — слово, або наука. Психологія — наука про душу, — повторила півголосом і запитливо подивилася на Березовського. — Оце і все? І що ж в тому такого страшного, що викладач не хотів нам його пояснити?

Ті наївність смішила Ігоря.

— В цьому, Марусю, є дуже багато страшного з погляду комуністичної ідеології, — відповів усміхаючись. — Насамперед, большевики так бояться термінів «дух» і «душа», що вони їм не пролазять через горло. Отже, вже саме тому ніякий викладач вам не розшифрує самого поняття «психологія». Далі: оскільки психологія вивчає почування, мислення, поведінку й реакцію на оточення, в ній є дуже багато «сучків», з якими марксизм не може собі дати ради. Але чому воно так — «зрозумієте в процесі викладів», як сказав ваш викладач. В кожному разі, досі большевики ще не спромоглися дати стислого визначення психології, як науки. Було кілька спроб, але всі вони потерпіли від нищівної критики з боку партії, і сьогодні маємо такий дивогляд, що психологія, як предмет, у школах викладається, але ніхто не возьме на себе відповідальности пояснити толком, що воно таке. Тепер пишіть далі, бо самого визначення мало. Хочу вам ще подати дещо з історії психології. Пишіть...